Мисливці з величезними легенями і сталевими нервами

У Черкасах близько півсотні підводних мисливців полюють, ризикують і насолоджуються глибинами Дніпра.
"Полювання, як бачите, не якась там легковажна дурничка, не дрiбничка, а дуже й дуже поважна справа", – писав у "Мисливських усмішках" Остап Вишня. Бо, за словами письменника, справжні мисливці ідуть на полювання не лише заради здобичі, а й щоб "задовольнити себе як природознавця, природофiла і спортсмена". Цих "мисливських заповідей" дотримуються і підводні мисливці.
Спорт буває романтичним…
Підводний мисливець – це щось середнє між рибалкою і мисливцем звичайним. Як рибалка – повинен знати поводження риби, місця, де вона водиться тощо. Як мисливець – бути пильним, тихим, влучним.
Загалом підводних ловців можна поділити на три категорії. Перша – це мисливці-початківці, для яких полювання це насамперед розвага, добування риби нетрадиційним способом. Під другу категорію потрапляють впевнені мисливці, які шукають крупну здобич, трофеї. Якщо вони бачать рибу на півкілограма, то не будуть стріляти, бо розуміють, що вона має вирости і привести наступні покоління. І третя категорія – це професіонали, які плавають не лише з рушницею, а беруть із собою фото- чи відеокамеру, щоб поділитися зі всіма своїми враженнями, красою підводного світу.
Черкащанин Максим Музика належить до другої категорії. Він – упевнений мисливець. Займається підводним полюванням вже 7 років. Цей вид спорту полюбив з моменту, коли батько подарував на день народження рушницю. Тоді Максим ще був студентом-першокурсником – ласим до пригод і пізнаваності дикої природи. Першим його трофеєм став 8-кілограмовий сом. Згодом попадався і головень від 2,5 кг, щука від 5 кг… Найбільший спійманий сом важив 26 кг.
– Дехто вважає, що підводне полювання – це ті ж браконьєри, які вибивають рибу і нічого не залишають рибалкам. Це зовсім не так. Підводний мисливець ніколи не візьме багато риби, адже це важкий, небезпечний вид спорту. Масово вибивають рибу браконьєри електровудками і сітками, – розповідає Максим Музика.
У Черкасах підводних мисливців налічується близько півсотні. Вони полюють у водоймах по всій Україні. На Черкащині є можливість полювати у Смілі, на кар’єрах, та у Дніпрі. Більшість інших водойм в області забруднена мулом, водоростями і стічними водами, тому побачити і вполювати рибу під водою дуже важко.
– Вибираємось у середньому раз-двічі на тиждень. Помічаю, що їду не стільки для того, щоб риби настріляти, скільки отримати задоволення від спілкування з природою, – говорить Максим. – Останній раз пірнав 16 серпня у Дніпрі. Спіймав карася, щуку, в’язь і краснопірку, але найцікавішою пригодою стала зустріч із трьома карасями. Коли я сидів у засаді на дні, вони випливли до мене і у ряд стали за 30–40 см перед гарпуном! Це дуже велика рідкість, адже карась – риба полохлива, ближче двох метрів не підпливає. Ми так простояли півхвилини, я завмер і не міг стріляти – не хотілося псувати таку красу. Отак ми мирно і розійшлися...
Успіх – у постійних тренуваннях
Глибина, на яку занурюються підводні ловці, сягає більше 10 метрів. Адже саме на глибині можна побачити найцікавішу, найкрупнішу рибу.
Великі легені і сталеві нерви не дозволяють панікувати "підводникам", коли закінчується запас повітря.
– Звичайна людина без повітря в нерухомому стані може витримати 30–40 секунд. Людина, яка пірнає, розвиває свої легені. Якщо в звичайної людини об’єм повітря 4 літри, то легені підводного мисливця можуть досягати 8 літрів. Крім того, організм після 40 секунд дає відмашку, що треба дихати. Підводний мисливець цей момент тренує. Це досягається методом регулярних тренувань. Навіть якщо ти пропустив місяць тренувань із зануренням у воду, то затримка зменшується щонайменше удвічі, – розповідає Максим Музика.
Дайвери-мисливці пірнають і з берега, і з човна. У середньому в підводного мисливця витрачається на занурення 1,5 хвилини. Цього часу достатньо, щоб вислідити і підстрелити здобич. У їхньому озброєнні – рушниця, яка стріляє гарпуном, гідрокостюм, маска, трубка і ласти. Якщо порахувати, то спорядження, одяг і зброя обійдуться в середньому в 1,5–2 тисячі доларів.
"Жоден трофей не вартий твого життя"
Підводне полювання входить у десятку найнебезпечніших видів спорту у світі. Треба бути обережним, адже на великій глибині у наших водоймах дуже погана видимість. Крім того, при виринанні треба остерігатися моторних човнів. Течія може занести "підводника" і у рибальські сітки, тож завжди потрібно мати при собі гострий ніж.
– Що далі від людей, від міста, то безпечніше пірнати, – наголошує Максим Музика. – Вважаю, що сітки треба різати, скаржитись у рибінспекцію, щоб ловили браконьєрів. Адже підводні мисливці найчастіше гинуть саме через сітки.
Підводні мисливці остерігаються і мисливців "наземних", які вичікують качку на воді. Адже були випадки, коли "підводники" випливали з води прямісінько під дуло рушниці. Тим паче, що у качки, що у дайвера – "екіпірування" темного кольору…
Віднедавна "підводники" використовують спеціальні буї червоного кольору, щоб попереджати моторні човни та інший водний транспорт, що на тому місці внизу перебуває підводний мисливець і близько підпливати не можна. Однак з нездоровим інтересом наших людей все відбувається з точністю до навпаки. Як розповідає Максим, вони радше під’їжджають до цих буїв подивитися, що воно таке червоне на воді плаває. Ще гірше – якось під’їхали на моторці, схопили буй і гайда тікати з ним! А в той час унизу на мотузці прив’язаний мисливець, якого виносить із дна за човном – такий собі екстремальний підводний вейксерфінг…
– Найважливіше, що треба пам’ятати початковим мисливцям – жоден трофей не коштує твого життя. Буває, що ти бачиш крупну рибу, але треба не забувати про свою безпеку. Якщо людина може перебувати під водою півтори хвилини, то не варто триматися більше і залишатися до останнього, – наголошує підводний мисливець.
У глибинах Дніпра – і медузи, і снаряди…
Кілька років тому у Черкасах, поблизу мосту через Дніпро, була спіймана медуза. Дайвери довго не могли пояснити, звідки вона взялася у прісних водах. А виявилося все дуже просто: медуза "приїхала" на баржі, яка випливала з Чорного моря у Дніпро. У кораблі є трюми, в які закачують і викачують воду – наприклад, щоб він міг пройти під мостом, воду в трюми набирають, і судно опускається нижче. У ці трюми разом з водою потрапляє і морська живність – риба, медузи, корали. Але у прісній воді вона не виживає.
Допомагають підводні мисливці і рятувальникам – знаходять снаряди часів війни, протитанкові міни, патрони тощо. Однак рятувальники не мають необхідного спорядження для занурення на велику глибину, а мисливці не завжди бажають допомагати, ризикуючи життям і втрачаючи багато часу, щоб їх дістати. Деякі снаряди і досі залишаються лежати на дні Дніпра…

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике