Чи може тюрма бути шляхом до президентства?

Колонка редактора
Лук’янівка нині – в матеріалах передовиць вітчизняних і закордонних ЗМІ. Звісно ж, про СІЗО №13 в будинку №13 на вулиці Дегтярівській активно говорять через VIP-арештантку Юлію Тимошенко. Нині найбільш цитована фраза екс-прем’єрки, сказана з-за ґрат для британської газети "Independent": "Нова революція в Україні є тільки питанням часу". На фоні обговорення цих слів призабулася пам’ятна дата, яку в ці дні відзначать хіба що історики…
18 серпня 1902 року з Лук’янівської в’язниці скоїли втечу 11 в’язнів. Всі – агенти ленінської газети "Іскра" і тільки один есер, який "протовпився" разом з утікачами. Резонанс тоді був точно такий, який і зараз: про Лук’янівку гуділи журналісти від київських до європейських газет. Цікаво, що до того втеч зі знаменитої в’язниці не було 24 роки – з часу, коли 1878 року втекли ув’язнені Стефанович, Дейч і Боханович. До речі, ці троє сиділи за події, пов’язані з Черкащиною – у справі "Чигиринської змови". Тоді революціонери-народники створили з селян так звану "Таємну дружину", яку готували до збройного повстання. У жандармській справі "Чигиринської змови" село Шабельники значилося столицею підготовки повстання, в матеріалах фігурувала понад тисяча селян Чигиринщини…
Так вже склалося, що в усі часи Лук’янівка була місцем, де тримали тих, хто плював проти вітру або у бік влади. 18 серпня 1948 року у лікарні в’язниці помер Василь Вишиваний (Вільгельм Габсбург) – австрійський архікнязь і полковник легіону Українських Січових Стрільців, який все своє життя поклав на вівтар боротьби за незалежність України, не побоявшись прогнівити цим свою королівську рідню. У різні часи в камерах Лук’янівки були "прописані" первоієрарх Української греко-католицької церкви кардинал Йосип Сліпий, організаторка замаху на командувача німецькими окупаційними військами в Україні Ірина Каховська, марксист-письменник, який пізніше став наркомом освіти СРСР Анатолій Луначарський, "залізний чекіст" Фелікс Дзержинський, підозрюваний в антирадянщині режисер Сергій Параджанов… Нові часи вписали у списки знаменитостей, які не зі своєї волі побували тут – Хмару, Шкіля, Колеснікова, Рудьковського. Оновлювалися і прізвища верхнього ешелону влади з кінця ХІХ століття, коли Лук’янівську в’язницю почали будувати, і до сьогоднішніх днів – ці прізвища назавжди залишилися у назвах в’язничних корпусів. Найстаріший корпус називають "Катєнька" – на "честь" цариці Катерини. Дещо новіший – "Столипінка", корпус для неповнолітніх – "Сталінка", ще новіший – "Брежнєвка", а майже сучасний – "Кучмівка"…
1923 року в Лук’янівській в’язниці сталася ще одна подія, тісно пов’язана з Чигиринщиною – холодноярські повстанці, яких тут утримували чекісти, захопили зброю і чотири години вели бій в тюремних стінах. Більшовики мали втрати, але загинули і всі 38 арештантів, які відважилися на спробу визволення… Цікаво, що днями чоловік Тимошенко розповів журналістам: Юлія Володимирівна попросила передати їй в камеру книгу черкащанина Василя Шкляра "Чорний Ворон" – про повстанців-холодноярців. Не варто шукати в цьому підтекст. Мабуть, все буде значно простіше і двері камери їй відчинять без зайвого скрипіння…
Історії відомий єдиний випадок, коли "випускник" Лук’янівської в’язниці став президентом. Олександр Богомолець народився у лазареті Лук’янівки, де сиділа його мати-революціонерка. Академік Богомолець зміг стати президентом… Сьомим президентом Академії наук України і віце-президентом Академії наук СРСР.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике