Інтернатівці та батьки-усиновлювачі проїхали на велосипедах 700 кілометрів, щоб дістатися до Черкас

"Україна має бути без сиріт! Інтернати – закрити, дітей віддати в люблячі родини!" – Таким є гасло учасників всеукраїнського християнського велотуру, що вже 10-й день торує шляхи нашої держави. Заїжджаючи в міста та села, колишні та нинішні вихованці інтернатних закладів, а також батьки-усиновлювачі закликають людей бути більш люблячими та лояльними до молодого покоління. Нині 30 волонтерів від 12-ти років і старші проїхали вже 700 кілометрів і дісталися до Черкас.
"Украина без сирот! Украина – вперёд!!!" – з таким гаслом ось вже другий тиждень крутять педалі дорогами нашої держави християни-активісти. Вітер, гроза, спека… Їм все – ні по чому. Тільки бадьорості ці негаразди додають. У них благородна мета – заохотити громадян нашої держави до всиновлення. В першу чергу – християн. За словами організатора велотуру Геннадія Мохненка, до того часу, поки дитина не потрапить в сім’ю, добрих змін в її житті чи поведінці чекати не варто. Навіть найкращі інтернати не можуть конкурувати з родиною. Він говорить:
– Це наше бажання – пробуджувати дух усиновлення в країні. Ми віримо, що можемо дожити до того часу, коли в нас будуть довгі черги з дорослих, які хочуть всиновити. Багато країн змогли стати такими, де немає інтернатів. Україна також може стати такою. Заради цього ми й сіли на велосипеди і вирушили в далеку і важку подорож. Ось в мене, наприклад, 30 дітей. 31-го зараз всиновлюємо – в процесі. В Україні в всього 30 тисяч підлітків, які з тих чи інших причин лишилися без батьків. Невже у нас не знайдеться 30 тисяч прийомних родин? Ми закликаємо людей не боятися, переступити через страхи, через міфи… Це найкоротший шлях до щастя – взяти сироту у свою сім’ю.
40 черкащан, які прийшли на зустріч з християнами-агітаторами в церкву "Голгофа", погоджуються: у кожної дитини має бути сім’я. За словами пастора цієї церкви Олександра Спільніченка, після спілкування з сиротами, які знайшли тепло й любов у родинах, окремі з людей вирішили також взяти дітей. Вагомим аргументом на користь такого рішення стали історії самих дітлахів. У кожного з них – своя життєва трагедія.
– Я був в інтернаті, я знаю, що таке інтернат. Там немає нормальних стосунків. А ми всі – кожен з нас – хочемо родинного тепла. Ми мріємо, щоб нас обіймали, щоб говорили з любов’ю "Доброго ранку", – поділився наболілим 13-тирічний Микола Риков. В той час, як в Миколи Рикова вже є нова родина, Олександр Зеніч – живе в притулку. Ще три роки тому його домівкою була вулиця. А нині добрі люди оформлюють документи на всиновлення.
– Ми віримо, що кожен з нас буде жити в сім’ї, скільки б йому не було років. Ви чуєте, нас? Ми тому і їздимо Україною. Наша держава має бути без сиріт. – говорить він.
Волонтери на велосипедах мають прохання не лише до суспільства, й до влади. Вони хочуть, аби та створила сприятливі умови для усиновлення і реформувала систему інтернатів. Начальник служби у справах дітей Черкаської ОДА Тетяна Притченко, яка вийшла, аби прийняти послання, погоджується, що родини – кращий варіант виховання. За її словами, нині на Черкащині понад 2 з половиною тисячі дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. І 79% з них вже знайшли свої сім’ї. Нині в Черкаській області кандидатами на всиновлення є 68 родин, утім, дітей, які живуть в інтернатах – у вісім разів більше…
Юні велосипедисти та їхні опікуни й батьки сіли на велосипеди 11 червня. В той час із селища Доманове, що в Західній Україні, на зустріч їм стартувала ще одна група, несучи через тисячі кілометрів єдине послання: "Чужих дітей не буває". Вже через 4 дні активісти зустрінуться в Києві на Хрещатику, де вручать Президенту України та голові Верховної ради офіційне звернення від руху "Україна без сиріт".

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике