Колонка редактора
Юрій Луценко, якого днями нарешті змогли побачити люди на телеекранах, виявився добряче схудлим – і зразу стало зрозуміло, чия була правда, коли йшлося про те, голодує Луценко в камері, чи наминає смакоту, як це розповідали деякі "отвєтствєнниє ліца". Юлія Тимошенко зазирнула на суд до соратника, потрималася із зали за ґрати його "клітки"… і вже через день опинилася по другий бік тих ґрат. Бурхливий сплеск емоцій досі млявої опозиції наглядно продемонстрував владі, що таким вчинком вона зробила помилку, лише додавши балів у рейтингу непримиренної "залізної леді" з косою…
Ці події в столиці дещо зменшили очікувану кількість учасників опозиційного мітингу в Черкасах, дата проведення якого була призначена на 24 травня задовго до київських подій. Не додало кількості учасників акції і те, що її вимушено перенесли на площу до драмтеатру, бо так збіглося, що саме того дня Соборну площу влада почала реконструювати і улюблене місце мітингувальників обгородили високим металевим парканом. Але черкаські правоохоронці могли тільки "подякувати" своїм столичним колегам за те, що своєю суєтою навколо Тимошенко вони мимоволі розбурхали і учасників акції в Черкасах. Тимошенко в Києві вже й випустили, а в Черкасах накал пристрастей тільки сягнув свого апогею. Мітингувальники таки навідалися до обладміністрації – прополоти тут картоплю, яку свого часу висадили, відгукнувшись на заклик Азарова до українців братися за лопати і самим забезпечувати себе продуктами. Заодно вивісили на новенькому дороговказі біля мерії паперові вказівники напрямків на Донбас. Одним словом, "тихо бешкетували", аж поки двоє невідомих, підскочивши до учасників мітингу, не затіяли бійку. Подальші події за участю міліції коментувати не буду. Скажу тільки, що зазвичай подібне має отримувати подальший законний розвиток. Якщо зовсім юний і, схоже, неповнолітній хлопчисько, якого намагалися "спакувати" до патрульної машини, був у чомусь винен, то чому "силовики" не спромоглися його затримати? А якщо ні в чому не винен, то навіщо тоді вдягали наручники і щосили пхали до патрульного авто? Запитань багато, і якщо живемо таки у правовій державі, то маємо почути відповіді на них…
Політика – цікава річ. Теоретики-політологи в різні часи намагалися збагнути, чи є в ній місце моралі. Платон, Арістотель, Хакслі і Фромм вважали, що є. Ганді, Швейцер і Епштейн вірили, що мораль ушляхетнює політику. А от Макіавеллі, Моска й Міхельс були переконані, що мораль не відіграє ні найменшої ролі в політиці…
Політику ж в Україні роблять люди зовсім з іншими прізвищами – Макіавеллі й Арістотелів серед них немає. Теоретиків в Україні взагалі мало – мабуть, тому, що прогнозувати щось у нас річ невдячна. А от практиків – хоч відбавляй. Чомусь згадався пикатенький політик-початківець, який не так давно, хапаючи за руки і фотоапарат, намагався розповісти журналістові "Прес-Центру", що він, на його думку, не повинен фотографувати. Мене навіть не хвилює прізвище цього суб'єкта, бо навіть якби воно, на прикрість, збіглося, скажімо, з Хакслі, то це не змінило б його суті. Він ще зовсім зелений політик, а вже навіть не мучиться щодо того, чи є місце моралі в політиці. Він просто не знає цього слова…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Політика… Мали вчорашній день, бачимо сьогоднішній. Яким буде завтра?"