Як виховати розумника

Психологи стверджують, що всі діти народжуються зі здібностями. То як же їх виявити та розвинути? Як виховати вундеркінда? Ми спробували дати відповідь на це запитання, поспілкувавшись із рівненськими розумниками — кількаразовими переможцями олімпіад, а також з їхніми батьками і вчителями. В цьому році на міських олімпіадах особливо відзначилися четверо учнів: десятикласники Юрій Маняк, Борис Левковський та восьмикласник Олексій Шокарєв мають по п’ять призових місць на олімпіадах з різних предметів, Володимир Агунович — чотири перемоги.

Підрахувавши час, який проводять хлопці в школі не лише на уроках, а й після, готуючись до олімпіад, та час, який вони приділяють виконанню домашніх завдань, які, щоправда, даються їм легше і швидше, ніж іншим дітям, отримуємо такий результат — навчання займає у вундеркінда 10-11 годин в день. Зазвичай вони є відмінниками з усіх предметів, хоч перевагу надають точним наукам, з якими й планують пов’язати своє майбутнє.
Тато Юрія Маняка п.Вік­тор так відповів на запитання, чому його сину так легко дається навчання:
— По-перше, в нього такий характер — відповідальний і спрямований на те, щоб багато працювати. По-друге, йому подобається вчитися. Він змалку із задоволенням виконував усі ті завдання, що стосуються школи, і до навчання завжди ставився серйозно. Сам свій час організовує. Ми не маємо з цим клопоту.
У навчанні з дитинства був зацікавлений і Олексій Шокарєв, стверджує його бабуся п. Ольга:
— Він з дитинства був здібним і допитливим. Все, що його цікавило, вичитував у енциклопедіях. Три роки тому почав читати класичну літературу, і я боялася, що ще зарано. Проте він добре її сприймає.
До слова, Олексій записаний у чотири бібліотеки і є їхнім активним відвідувачем. Хоч і має вдома Інтернет, але реферати звідти не скачує, що є загальновідомою практикою, бо вважає, що має бути оригінальним і в цьому, і більше довіряє книжковим джерелам.
Усім вундеркіндам батьки довіряють і щоденники щодня не перевіряють. Хлопці кажуть, що однокласники ставляться до них дружелюбно і не дражнять. Це й зрозуміло, адже який сенс знущатися з людини, яка може виручити тебе в скрутну хвилину, давши списати. Хоча рівненські вундеркінди визнають, що й вони всього не можуть знати, й іноді й самі списують. Щоправда, олімпіад це не стосується. До речі, усі четверо не перший рік здобувають багато перемог на олімпіадах.
І все-таки вундеркінди — особливі діти. Чим вони відрізняються від інших — пояснює вчитель трьох десятків переможців олімпіад Микола Работюк:
— Феномен цих дітей у наступному: їм фактично все одно, з яких предметів виступати. Тому що вони працюють за такою схемою: є завдання і його треба вирішити. Така дитина має добру пам’ять і знає, як нею користуватися: вона швидко пригадує схему розв’язання завдання і виконує його. Це і є логічне мислення та аналіз. Ці діти піддають глибокому аналізу будь-який процес за доволі короткий час. Вони відрізняються від інших тим, що зазвичай є небагатослівними, з чого може скластися враження, що вони сором’язливі та мало спілкуються з однолітками. Проте роки роботи з такими дітьми показали, що вони добре знають собі ціну і впевнені в собі. Просто вони керуються логікою: навіщо багато розмовляти без толку?

— Здібності проявляються в кожної дитини по-різному і в різний час, - ділиться своїм досвідом Микола Работюк. — Безумовно, має бути природна схильність і талант до навчання, проте дитина має сама цього прагнути і, що важливо, отримувати від навчання задоволення. Крім того, батьки мають своєчасно помітити здібності в дитини, щоб розвинути їх. Але ще раз наголошую, що вони не мають змушувати дитину до навчання на відмінно, якщо вона сама цього не хоче, інакше це буде просте зазубрювання і ніхто не буде щасливий. Діти, які самі є амбітними, досягнуть більшого.
Дитячий психіатр Василь Галябар дотримується такої ж думки:
— Вундеркіндом з-під палиці не станеш. На розвиток здібностей у дитини впливають два найважливіших фактори — генетика та якісне вкладання в дитину, тому що вундеркінд — це важка праця всіх: і самої дитини, і її батьків, і вчителів. Однак навчання такій дитині дається легко і приємно, вона працює з натхненням. Варто також зазначити, що немає неталановитих дітей. Просто потрібна людина, яка побачить цей талант в дитині. І при цьому потрібно усвідомлювати, що дитина може вирости і не стати багатообіцяючою великою людиною. Це пояснюється ідеальним віком — піком розвитку людини, її здібностей і талантів. У деяких людей ідеальний вік настає в школі, в деяких пізніше. Та людина врешті виростає з того віку і може навіть не реалізувати себе. Так само вона може не виправдати надій, якщо вчилася не тому, що хотіла, а тому, що її змушували до цього. В такому випадку батьки мають запитати себе, чи щаслива їхня дитина, і дати відповідь.

Источник: Газета "Рівне вечірнє" | Прочитать на источнике