Голова Черкаської обласної державної адміністрації, Герой України Сергій Тулуб взяв участь у церемонії перепоховання останків воїнів, які загинули за визволення Канева

У кінці літа та на початку осені 1943 року від білоруського Лоєва до українського Запоріжжя розгорнулась Битва за Дніпро, яка поклала початок визволенню правобережної України від коричневої чуми. У ході цієї епохальної битви у вересні 1943 року поблизу Канева, навпроти селища Великий Букрин, було захоплено плацдарм, який став відомим як Букринський. Його героїчна історія налічує більше 4-х місяців кривавих, запеклих боїв. Скільки бійців загинуло на Букринському плацдармі, достеменно невідомо. 3316 осіб поховано у братській могилі села Балико-Щученка, де споруджено меморіальний комплекс Букринського плацдарму, ще декілька тисяч знайшли вічний спокій у братській могилі села Ходорів, що на Київщині. А багато залишилося лежати у безіменних, стертих з обличчя землі, нашвидкуруч облаштованих могилах довколишніх круч та яруг. Одну з таких братських могил, у якій знаходилось 28 бійців, було виявлено волонтерами громадської організації «Закінчимо війну». При хлопцях не було знайдено нічого, що могло б допомогти встановити їх особи. Тільки за деякими специфічними ознаками вдалося дізнатись, що більшість загиблих були 18-20 річними.
При сприянні Черкаської обласної державної адміністрації та її голови Сергія Тулуба 5 травня на канівському Пагорбі Слави відбулася церемонія перепоховання їх останків. Символічно, що ця подія сталася напередодні 66-ї річниці Великої Перемоги – дня, за який віддали своє життя загиблі.
– Сьогодні на цьому місці нас зібрала пам’ять – жива, нетлінна пам’ять про тих, хто не дожив до світлого дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні, – звернувся до присутніх на мітингу, присвяченому перепохованню безіменних воїнів, голова Черкаської ОДА Сергій Тулуб.
– Вшановуючи пам’ять невідомих героїв Букринського плацдарму, ми маємо пам’ятати, що більшість з них – напевне з Черкащини, адже на цей плацдарм було мобілізовано дуже багато людей зі звільнених навколишніх населених пунктів лівобережної України. На честь загиблих на теренах України і Шевченкового краю стоять обеліски, біля яких лежать живі квіти пам’яті. Ми, нині сущі, повинні робити все, від нас залежне, щоб нічим не затьмарити ні пам’ять полеглих, ні настрій живих ветеранів – людей, які завоювали нашу свободу, – підкреслив Сергій Борисович.
На сьогодні у Каневі проживають 80 учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні, з них – 13 жінок. Попри поважний вік багато фронтовиків віднайшли змогу прийняти участь у церемонії перепоховання героїв Дніпра. Наймолодшому з канівських ветеранів війни сьогодні – 80, найстаршому – 95 років.
– Минають роки, змінюються покоління, але пам’ять про Велику Перемогу, про загиблих у роки Великої Вітчизняної війни невмируща. Наше завдання зберегти та бути достойними цієї пам’яті, – завважив у своєму виступі голова Канівської районної Ради ветеранів Іван Тулін, принагідно подякувавши голові черкаської ОДА Сергієві Тулубу та волонтерам громадської організації «Закінчимо війну» за їх діяльність, направлену на збереження святої пам’яті про героїв найстрашнішої  та найкривавішої в історії людства війни.
Після молебню за загиблими, який відслужив протоієрей Георгій Поштовий, присутні низько схилили голови у скорботі за полеглими, вшанувавши їх пам’ять хвилиною мовчання. 
По завершенню заходу, відповідаючи на численні запитання представників ЗМІ, голова Черкаської ОДА Сергій Тулуб розповів, що сьогодні провадиться робота по створенню пам’ятника перепохованим героям, який має вписатися в уже існуючий меморіал канівського Монументу Слави. 
 «Люди! Поки б’ються серця  – пам’ятайте. Якою ціною завойоване щастя – пам’ятайте» – викарбовано на кам’яній плиті при вході на Пагорб Слави Канева.

Источник: Черкаська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике