![І повіяв з Холодного Яру…](http://www.pres-centr.ck.ua/ximages/news/articles/normal/18086.jpg)
Наймасштабнішим за останні шість років зібранням патріотично налаштованих українців запам'ятається 17 квітня тим, хто того дня зібрався у Холодному яру на Чигиринщині, щоб вшанувати пам'ять полеглого у бою проти більшовицьких окупантів головного отамана Василя Чучупаки та гайдамацького осавула і знаменитого письменника Юрія Горліса-Горського.
Легкові автівки й автобуси нескінченним потоком звозили до села Мельники гостей із Києва, Харкова, Львова, Дніпропетровська, Донбасу, Криму, Житомира… І хоча у натовпі традиційно чимало було людей у цивільному, які забезпечували мир і спокій зібрання, та більшість прибула сюди не за наказом, а за покликом серця – вклонитися тому, хто наводив жах на ворогів української незалежності, кілька років поспіль зберігаючи волю гайдамацьких сіл від чужоземних зайд…
Потужною, виваженою і такою, що знаходить шлях до серця українця, була промова президента історичного клубу "Холодний Яр", уродженця донецької Горлівки Романа Коваля. У промовах на могилі Головного отамана Василя Чучупаки та на могилі чотирьох козаків Холодноярського гайдамацького полку пан Роман підкреслив необхідність уникнути розбрату між патріотично налаштованими політичними партіями та громадськими рухами і знайти шлях до єднання.
Мітинг, який продовжився на околиці Мельників, у Креселівському лісництві, дав сподівання на таке єднання. На місці, де колись, оточений ворогами, загинув Василь Чучупака, Роман Коваль надав по черзі слово спочатку екс-президентові Вікторові Ющенку, а потім тому, кого частина присутніх хотіла б бачити президентом майбутнім, – Олегові Тягнибоку. Аплодисменти присутніх отримали обоє: і Ющенко зі зваженими словами про необхідність плекати історію перемог і поразок, і Тягнибок з експресивними закликами до перемог уже сьогодні… Шкода, що, незважаючи на заклик організаторів дійства обійтися цього дня без прапорів політичних партій, їх тут майоріло густо – "свободівські", "нашоукраїнські", "Батьківщини", УНП, УНА-УНСО… Простіше було гостям з Конгресу українських націоналістів, бо їхні червоно-чорні є ще й прапорами Української Повстанської Армії – тієї, яка постала за прикладом холодноярських повстанців, копіюючи не тільки гасла, народжені в Холодному Яру, а й навіть псевдо (імена) повстанців…
Та головними прапорами були відтворені коштом ГО "Вільне козацтво Холодного Яру" власне повстанські прапори – чорний з написом "Воля України або смерть!" і синьо-жовтий зі словами: "Ми поляжем, щоб волю, і славу і честь рідний краю, здобути тобі!" Під цими прапорами сучасні холодноярські козаки на чолі зі своїм отаманом Олегом Островським відтворили бій на лісовій галявині, де загинув Чучупака. Історична реконструкція була справедливішою до Холодного Яру, аніж сама історія: у "бою", який відбувся на очах сотень глядачів, "повстанці" здолали "червоноармійців", які перед цим пограбували крайню хату села. Втім, так було й насправді майже сотню років тому: у Холодному Яру ворог завжди зазнавав поразок, аж поки гігантські орди більшовиків не вторглися сюди, як хвилі цунамі, які змели гордий острівець української волі…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "І повіяв з Холодного Яру…"