Колонка редактора
Вибух у метро білоруського Мінська не є проблемою однієї країни. Це стало прикладом того, як держава, чиї солдати і політики не сунуться в справи інших, а люди мирно працюють, може стати мішенню для якихось двоногих істот, чий вимір власного життя – у абсолютному несприйнятті вартості життя інших…
Прес-служба обласного УМВС попросила "Прес-Центр" попередити читачів: наступної суботи, "16 квітня, у зв'язку з проведенням навчань буде обмежено рух автотранспорту та пішоходів у центральній частині міста". Заодно просили передати вибачення за "тимчасові незручності". Із сайту нашої газети швидко переніс тему на міський інтернет-форум Черкас користувач, який називає себе Popandopolo – і пішло обговорення, чи бува не з подіями в Мінську це пов'язано. Не варто так вже категорично, бо хоча кожне подібне навчання правоохоронців моделює певну надзвичайну ситуацію і реагування на неї, здіймати паніку з цього приводу і гарячково намагатися вгадати причину навчань. Зрештою, в наш час навіть порив старої каналізаційної труби чи візит якогось столичного високопосадовця може стати причиною для чергового перекриття вулиць – то чи варто кожного разу шукати каску і копати окоп?
Інша річ, що занадто багато розвелося тих, чию хворобливу уяву телевізійні повідомлення про теракти підбурюють самому робити брехливі телефонні повідомлення про "замінування". Минулого тижня тривожні дзвінки пролунали у трьох містах Черкащини – в обласному центрі, Шполі та Умані. Колишній зек таким чином мстився уманській міліції за те, що вона на світі є. Учень черкаського колегіуму "Берегиня" хотів змусити своїх учителів панікувати так, як він панікує, коли урок не вивчить. А 32-річний шполянин вирішив хоч раз попити крові з газового господарства, якщо йому постійно піднімають плату за газ… Всі троє знайшли не найкращий час для подібних "жартів", бо найлегше покарання, яке тепер чекає на кожного з них – штраф у декілька тисяч гривень.
Викреслимо зі списку школяра, бо дрібний він, щоб усвідомлювати, що накоїв. А от що підштовхнуло двох дорослих на такі "подвиги" – свист вітру в порожніх головах чи озлобленість на весь навколишній світ? Чи цікаво спостерігати за тим, як знервовані люди покидають приміщення, яке твоя уява "замінувала"? І невже тобі стане легше, коли гроші платників податків, серед яких є і ти сам, підуть на те, щоб оплатити виїзд техніки і людей на спровоковану тобою "подію"? Невже тяжко усвідомити, що тієї миті, коли працівники МНС, СБУ і міліції з'їжджаються на брехливий виклик, хтось на іншому краю міста може реально потребувати їхньої допомоги?..
Минулий тиждень увійде в історію Черкас "визначною" подією: потрапити до мерії міста так легко, як це було раніше, не вийде. Треба буде просити перепустку, і ще не факт, що вам вдасться потрапити вище першого поверху владного терема, щоб побачити міських очільників. Наперед попереджаємо панікерів: це не означає, що у мерії бояться терактів! Там стверджують, що все робиться для зручності людей. А той, хто бурчить, вимагаючи список тих людей, яким стане зручніше – то той просто балуваний…
Зрештою, відкинувши жарти вбік: нам нічим не легше, аніж будь-якій країні в світі, але добре вже те, що "терористи" у нас поки що настільки ж "справжні", як і показники постійного "зростання добробуту й турботи"…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости ""В Багдаді все спокійно" – фраза вже не актуальна. На щастя, спокійно в Черкасах…"