Колишній маньківчанин тримав у руках серце свого вчителя – Миколи Амосова

Наш земляк сорок років тому покинув свою малу батьківщину, щоб стати рятівником сердець сотень людей з усього світу.
"За деякими напрямками ми навіть попереду всієї планети"
Сьогодні лікар-кардіолог зі світовим ім'ям слідом за своїм знаменитим учителем Миколою Амосовим може сказати: "Хірургія стала моїм стражданням і щастям".
– Інколи операція на відкритому пульсуючому серці може тривати цілу добу, – розповідає Анатолій Вікторович. – Бригади хірургів змінюють одна другу. Я, зазвичай, беру участь у заключному етапі – вставлянні стента чи шунта.
– У чому ж особливість операції на працюючому серці? – цікавлюсь у співрозмовника.
– Ще десять років тому це видавалось чимось неймовірним. Уперше в світі цей новітній метод оперування застосували в нашому Національному інституті серцево-судинної хірургії імені Амосова. – Пояснює Анатолій Руденко. – До нього вдаються при ішемічній хворобі серця.
Як на мене, найкращий результат від операцій на працюючому серці – це зменшення кількості летальних випадків у десятки разів. Приміром, у 2000 році рівень смертності після операцій становив 13–15 відсотків. Наразі цей показник зведений практично до нуля. Крім того, використання нового методу дозволило збільшити кількість операцій. Адже в Україні налічується до десяти мільйонів людей з ішемічною хворобою серця. З них майже два мільйони потребують хірургічної допомоги. Щороку ми можемо її надавати 25 тисячам хворих. Черги у нас чекають щонайбільше півтора місяця. Це вже нормально – у тій же Британії, приміром, утворюються тримісячні черги.
– Отже, у нас кардіохірургія сягнула, не на словах, а на ділі світового рівня?
– За деякими напрямками ми навіть попереду всієї планети. Візьмемо для прикладу інфекційний ендокардит – це коли прямо на серце, яке гноїться, ставимо клапан. Спочатку смертність сягала 18–20 відсотків, а нині – лише 1,5. У країнах Західної Європи і Америки значно гірші показники. Або візьмемо аневризму лівого шлуночка серця. Це ускладнення після інфаркту. Метод з корекції аневризми, розроблений мною, не має аналогів у світі. Знову таки, американська клініка проліковує одного-двох хворих на рік, а ми – до 2000. Що не кажи, в українських кардіохірургів колосальна практика, досвід. Жодна клініка за кордоном не виконує такої кількості операцій. Але там, слід визнати, і не доводять серце до такого стану, як у нас...
– Що ви маєте на увазі?
– Населення в нашій країні не вельми обізнане зі своїми серцевими проблемами. Люди, особливо в сільській місцевості, – наші потенційні клієнти. Куріння, зловживання алкогольними напоями, ігнорування фізкультури і спорту, стресові ситуації неминуче приводять до лікарняного ліжка. Наш інститут ніколи не відмовляв у наданні допомоги, не вимагав якихось направлень з районних лікарень. Якщо пацієнт громадянин України – операція за кошти держави, якщо іноземець – плати гроші. У нас часто лікуються громадяни з арабських країн і країн колишнього СРСР. Зазначу, що з Черкаської області хворих у нас майже не буває, адже на Черкащині функціонує один з найкращих в Україні кардіоцентрів, куди часто виїжджають для надання консультацій і оперування найкращі фахівці нашого інституту.
– Анатолію Вікторовичу, а чи можлива масова пересадка серця вже в найближчому майбутньому?
– У цій проблемі більше популізму, ніж здорового глузду. Звичайно, роблячи такі операції, можна підняти імідж клініки, країни. Але вони надто дорогі і, зважаючи на брак органів для пересадки, не можуть розв'язати проблем більшості хворих. Виходом із ситуації може бути штучне серце. Ми вже вивчаємо досвід італійських кардіохірургів, які почали його застосовувати на практиці.
"Черкаський кардіоцентр – один з найкращих в Україні"
Анатолія Вікторовича не раз кликали працювати за кордоном. Перед ним відчинені двері провідних кардіологічних клінік США, Франції, Німеччини. Але, щиро зізнається, його ніколи не вабили чужі краї та шалені гроші. Каже, цікаво працювати на своїй Батьківщині, для своїх людей, і одержувати від того задоволення. Тим паче, що в родині всі однодумці і займаються однією справою – дружина Надія – дитячий кардіолог, а син Сергій – кардіохірург, кандидат медичних наук.
Професор Руденко, у якого планові операції розписані на рік уперед, незважаючи на щільний графік симпозіумів, конференцій в Україні і за кордоном, читання лекцій і написання наукових праць, знаходить час, щоб відвідати рідну Черкащину, безвідмовно консультує хворих, яких направляє обласний кардіоцентр.
– Торік Анатолій Вікторович двічі бував у нашому обласному кардіоцентрі, – розповідає головний лікар Світлана Журба. – Кожне спілкування з ним, а це відбувається у формі консультацій, майстер-класів, суттєво впливає на ріст фахової майстерності спеціалістів центру. Як результат – 2010 рік став першим роком, коли після хірургічних втручань не трапилось жодного смертельного випадку. Дмитро Осипчук та Ігор Венгер, хірурги кардіоцентру, є учнями Руденка. Звичною практикою для наших лікарів стало періодичне стажування в клініці Амосова. Черкащині пощастило, що маємо такого видатного земляка, який доклав частинку свого розуму і серця, щоб на базі обласного кардіоцентру, одного з небагатьох в Україні, проводились операції на працюючому серці. Адже це – більше 100 врятованих життів щороку.
Серцево-судинні захворювання сьогодні загрозливо тримають першість у списку захворювань. На Черкащині, зокрема, 68 відсотків смертей приносять саме вони. Отже, порятунок сердець українців рівнозначний порятунку нашого майбутнього. А воно в руках Анатолія Руденка і його численних послідовників.
Серце вчителя
Вже багато років з 7.30 до 22.00, з невеликою денною перервою, наш земляк, провідний кардіохірург України, член-кореспондент Національної академії наук, заслужений діяч науки і техніки України, рятує хворих. Більше 5000 сердець в різних куточках світу б'ються завдяки його ювелірній роботі. Довелося Анатолію Руденку тримати в руках і серце свого вчителя Миколи Амосова. У 1998 році він домовився з відомим німецьким кардіохірургом професором Кйорфером про операцію видатного українського вченого у його клініці, і сам брав участь у ній у складі бригади хірургів. Амосов був і залишається для Анатолія Вікторовича не лише прикладом високого професіоналізму, а й зразком чесності й порядності – академік ніколи не брав грошей за операції і суворо карав хабарників.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике