Колонка редактора
Приземлившись на острові Мадейра в Атлантичному океані, який обрав для проведення відпустки, черкаський мер Сергій Одарич зафіксував у своєму щоденнику перші враження: "Коли в Києві сідали в літак, Анжела (дружина. – А.К.) відкрила книжечку про Португалію на розділі "Мадейра". Їй в очі впав заголовок про Черчіля, який полюбляв відпочивати на острові. Річ у тім, що я якраз багато читаю про "великого англійця", і з собою взяв дві книжки про нього. Анжела процитувала фразу англійця, що вміщена у путівнику: "Відпочинок на Мадейрі найліпше підходить політикам, які прагнуть поєднати відновлення сил із пізнанням". Ми з дружиною усміхнулись і літак злетів у повітря..."
Цитувати Уїнстона Черчіля нині надзвичайно модно. Адже і розумний справді був, і постать не викликає ні в кого роздратування. Комуністам можна сказати, мовляв, ми ж з ним разом Гітлера били, антикомуністів порадувать нагадуванням про те, як після "гарячої" війни з Гітлером для Черчіля настав період "холодної" зі Сталіним… Чому сучасні політики так люблять цитувати Черчіля? Бо на все мав власну думку, а не підказану якимось закордонним бовдуром чи радником, який "шпаргалку" написав. Тому світ його й пам'ятає не тільки як надзвичайно успішного і шанованого народом правителя, а і як відомого журналіста й письменника, лауреата Нобелівської премії в галузі літератури.
Цікаво, чи за правління Черчіля могла б така оказія трапитися, як з нашим земляком-письменником Василем Шкляром, якого викреслили зі списків лауреатів Шевченківської премії? Він мав отримати її за "Чорного Ворона" – книгу про боротьбу холодноярських повстанців проти більшовицької окупації. Можливо, поспішив, коли говорив, що визнання його книги є одночасним визнанням героїзму Холодноярської республіки? Зачепив чиєсь вухо тією фразою, бо як же так – в Україні та українця героєм визнавати? І так он торік Шевченківську премію вручили Михайлові Андрусяку за книгу про УПА "Брати грому". А потім так тяжко пояснювати: якщо про УПА українці чудові пісні співають, вірші і книги захоплено пишуть, то чому Шухевич з Бандерою Героями бути не можуть?!
Можливо, враховуючи те, що в сучасному керівництві дуже юних не побачиш, за винятком нового глави Нацбанку, керувалися фразою, яку хтось помилково приписав тому ж таки Черчілю: "Хто в молодості не був радикалом – у того немає серця, хто в зрілому віці не став консерватором – у того немає розуму"? Тому й відмітається те, що хоч трохи нагадує радикалізм, особливо коли на нього хтось чіпляє витягнутий з дідової скрині ярлик "українського націоналізму"…
Так все ж пізнається у порівнянні. Була колись реальна історія того, як Сталін відправив у сибірські табори вірменина Маркара Седракяна. Все б нічого – бо так зіслав вже не один десяток тисяч. Та саме в цей час Черчіль, з яким Сталін тоді товаришував, поскаржився, що чомусь "спаскудився" вірменський коньяк "Двін", до якого звик британський прем’єр. Виявилося, що саме Седракян, поки був головним технологом коньячного заводу у Єревані, забезпечував чудову якість напою. І що ви думаєте? Седракян, як друг братнього британського народу, вмить перестав вважатися ворогом власного народу і з зека сибірського лісоповалу тут-таки перетворився на шанованого державою коньячного технолога, та ще й Героя Соціалістичної Праці…
Думаю, нині час нашим керманичам визначатися з героями і лауреатами вже без оглядки на закордон. Бо як казав наш, а не закордонний геній, Тарас Шевченко – "в своїй хаті своя правда, і сила, і воля…"
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Черчіль казав: "Ціна величі – відповідальність"…"