Колонка редактора
Слов'янам властиво копатися в тому, що було б, якби історія по-іншому склалася – у декого навіть улюблене майже старослов'янське словосполучення на цей випадок є: "єжелі би да каби…" Люблять деякі суб'єкти те "єжелі" страшенно, бо воно дає помріяти про те, що було б, скажімо, "єжелі би зємліцу дарєнную взад істрєбовать"… У сусідів по городу чи садку за такі слова завжди можна граблями по спині отримати, бо в селі така "зброя" завжди під рукою. А у будь-якій державі, як тільки щось подібне звучить на її адресу, зазвичай одразу реагують два міністри: іноземних справ і оборони… "А-я-яй" кажуть, і хоч пальцем грозяться, якщо немає більше чим. Мав би державу від такого навіть теоретично-мрійливого "єжелі" рятувати надійний щит рідної армії, та наш міністр оборони Єжель днями заявив, що армію знову скоротять водночас на вісім тисяч вояків, розпустивши шість військових баз у п'яти областях України, включно з Черкаською. Говорити на цьому фоні про День захисника Вітчизни тільки як про свято військових навіть сумно якось, особливо якщо згадати нещодавній скандал з постачанням харчування солдатам у військові частини країни. Бо й справді: це раніше їх можна було нагодувати якоюсь банальною гречаною кашею з шматком хліба, а тепер же гречка і борошно, з якого хліб печуть, зовсім не банальні, а майже золоті… Та, зрештою, що воно за солдат такий, що їсти хоче? Згадайте голлівудський фільм "Універсальний солдат" – там хлопцям, щоб відновити сили, треба було тільки в льоду полежати. Ото солдати – нам би таких! Хоча, знаючи наших чиновників і їхнє вміння "тримати контроль над цінами", перетворюючи на дефіцит найпростіші речі, тоді можна було б і снігу серед зими не випросити…
Відволічемося від армії – врешті-решт, День захисника Вітчизни перестав бути синонімом Дня армії з тієї миті, як по швах розповзся і репнув з тихим пшиком старенький Союз. Цього дня привітаймо ліпше всіх тих, хто просто має міцне плече, на яке можуть обпертися слабші.
Он політики, скажімо, які завжди говорять, що будь-якої миті стануть стіною на захист прав громадян країни – чиє з них плече ви вважаєте за надійне і те, яке захистить вас від негараздів? Багато хто з них навіть армійську термінологію вживав, малюючи перспективи того захисту, – створював "фронти" й "самооборони", сподіваючись на армії й дивізії прихильників. Зрештою, рік тому інавгурацію пройшов Президент, у якого термінологія не військова, ба навіть зовсім не військова. Інавгурацію провели таки по-джентльменськи, давши востаннє зустріти день народження на посаді діючого Президента попереднику, народженому в День захисника Вітчизни. Цій інавгурації пораділи тоді у різних регіонах по-різному: на Сході і Півдні "ура!" кричали переможці, кількість яких вираховувалася полками, бригадами і дивізіями, у Центрі – ротами і батальйонами, на Заході – взводами й окремими кулеметними розрахунками… Переможеним залишилося мріяти про те, що було б, "єжелі" перемогли б вони.
Минає рік – що відчуваєте ви особисто? У кожного відповідь своя. І згадувати чуже слово "єжелі" не варто. Варто вірити в себе самого, без поправки на перемінний вітер – сподіваючись на те, що завтрашній день буде кращим, хто б не був при владі. Бо є і Бог на небі, який захищає всіх нас, незалежно від того, в солдатики якого кольору ми бавимося на грішній землі...
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "З Днем захисника і Днем інавгурації!"