У морозному повітрі пахне… неонацизмом?

Колонка редактора
П'ятитисячний розлючений натовп минулої суботи просто перед Кремлем бив російську міліцію і нівечив головну московську ялинку. Крики – від вже звичного і стандартного "Москва для россиян!" і до д'артаньянівсько-боярського "Один за всех и все за одного!" могли б здаватися просто кумедними. Але після масової бійки тільки офіційно було зафіксовано 32 людей з тілесними ушкодженнями. А вже наступного дня, в неділю, група з 15 молодиків, серед яких була й дівчина, у тій же Москві по-звірячому побила і зрештою зарізала на вулиці перехожого, чиє азіатське лице "не сподобалося". 37-річний загиблий був киргизом… Наступного дня, 13 грудня, троє невідомих напали на 28-річного азербайджанця, який стояв за прилавком магазина. Після семи куль, випущених у нього з травматичного пістолета, нещасний у тяжкому стані потрапив до лікарні. Того ж дня в метро нападники, кількість яких не встановлена, побили 26-річного кавказця так, що той нічого зараз не може розповісти – адже важко щось розповідати з відкритою черепно-мозковою травмою і зламаною основою черепа. Правоохоронці й політологи переконані: це не останній сплеск насилля на міжнаціональній основі. І все це відбувається в Москві, чиї правителі ще зовсім недавно розповідали про те, що начебто Україна і Прибалтика реанімують і заохочують неонацизм з расизмом.
Роками безліч політиканів "підгодовувала" у населення ненависть і зверхність щодо тих, хто живе поряд, – у постійних пошуках зовнішніх ворогів відволікали від внутрішніх проблем. Проте ущухло газетне гавкання на адресу литовців, латвійців і естонців, відляскали гусеницями танки на території православної Грузії, відбушували з приводу неслухняності українського президента Ющенка і білоруського Лукашенка – і зовнішні вороги наче й закінчилися. Але залишився велетенський запас бажання втрамбовувати у асфальт "чужих" – тепер його реалізують на вулицях самої Москви, проливаючи кров навіть під червоними стінами Кремля. Розхльобуються наслідки поблажливого ставлення до тих, в чиїй манері російські політики примудрялися виступати навіть на чужій землі – зокрема в українському Криму.
Не можна через кількатисячний осатанілий натовп вважати кровожерливим і расистськи налаштованим весь російський народ. Як і в будь-якого іншого народу, серед росіян є різні люди, але в своїй масі – це чудова нація, знов-таки, так само, як і будь-яка інша нація. Можливо, хоч тепер сусіди усвідомлять, що шукали "фашистів" зовсім не там, де треба було? Немає нічого страшного у здоровому націоналізмі, синонім якому – патріотизм. Але коли націоналізм переростає у шовінізм, расизм і відвертий неонацизм зі скинутими догори руками і лозунгами, подібними до тих, які нині лунали в Москві, – варто задуматися про стан здоров'я суспільства…
14 грудня Черкаси святкували День звільнення міста 1943 року від фашистів. До миті того звільнення минуло майже 28 місяців окупації – Черкаси нацисти захопили 22 серпня 1941 року після кровопролитних боїв. В небі над містом пілот Битюцький, збивши один ворожий літак, протаранив інший… На Дніпрі біля Черкас канонерський човен "Вірний" бився до останнього снаряда, піднявши вимпел "Гину, але не здаюся!"… Так само в 43-му, вибиваючи нацистів з міста, не шкодували життя солдати і місцеві партизани. Місто ще довго лежало в руїнах і підраховувало загиблих. Чому згадав про це? Не для красного слівця – просто дуже вже нагадують відродження націонал-шовінізму події в Москві, на яку ми чомусь звикли в усьому рівнятися. Ми наче й далеко від тієї Москви, але чи не бачили ви в черкаських під'їздах написів "Береги чистоту славянской расы"?..

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике