Заява Української федерації убезпечення у зв'язку з численними фактами зловживань при застосуванні заходів впливу посадовими особами Держфінпослуг

Загальновизнано, що страхування, як й інші види фінансових послуг, потребують від держави значних зусиль для встановлення та підтримання дуже суворих правил гри для всіх учасників ринку, і перш за все, для страховиків.

Враховуючи, що страховики отримують оплату за свої послуги наперед, підтримання їх задовільного фінансового стану є головним фактором здатності страховиків виконати у майбутньому свої зобов'язання. Тому у будь-якій країні основним напрямком діяльності регулятора ринку фінансових послуг є контроль за достовірністю звітності установи, оцінка її реального фінансового стану, дотримання нею встановлених вимог щодо резервів, платоспроможності та капіталу.

Але Держфінпослуг під керівництвом В.О.Волги та окремі посадові особи Комісії, відповідальні за застосування заходів впливу, схоже, у своїй діяльності керуються іншими критеріями, ніж вимоги законів України, усталена міжнародна практика, відповідальність перед суспільством.

Спекулюючи на темі перевірок та приписів, ці посадові особи замість системної роботи з оздоровлення ринку та його розвитку спрямовують вкрай обмежені державні ресурси на організацію системного адміністративного тиску на страховиків.

Результатом таких дій є не тільки відсутність позитивних зрушень, а й суттєве погіршення становища компаній, які навіть в цих неймовірно важких обставинах намагаються працювати за цивілізованими, європейськими правилами.

Тільки за одним видом страхування - обов'язкове страхування автовідповідальності, перерозподіл на користь компаній, які сповідують недобросовісні методи конкуренції, зокрема демпінг, прикриті недостовірною звітністю та бездіяльністю Регулятора, склав протягом другого та третього кварталу понад сімдесят мільйонів гривень.

УФУ проведено узагальнення заходів впливу, що застосовувались Держфінпослуг до членів УФУ. При цьому з’ясовано, що посадовими особами Комісії допускаються привласнення функцій судових та інших органів, зокрема, шляхом встановлення юридичних фактів, втручання в суто договірні правовідносини (наприклад шляхом вимагання сплати пені), тлумачення на власний розсуд умов договорів страхування, а також не врахування норм законів України.

В своїх приписах посадові особи Держфінпослуг зобов’язують провести страхові виплати всупереч умовам договору страхування, зокрема, неправомірно вказують на необхідність застосування загальної норми договору страхування, коли зі страхувальником при укладенні договору було узгоджено спеціальні умови, ігнорують прямо визначений в договорі розмір франшизи.

Не зважаючи на відсутність доведених фактів страхових випадків, не надання страхувальниками відповідних документів, зокрема, компетентних органів, що підтверджують такі факти, посадові особи Держфінпослуг неправомірно зобов’язують здійснювати виплати страхового відшкодування.

Своїми приписами посадові особи Держфінпослуг примушують страховиків здійснювати страхове відшкодування понад розмір прямого збитку, якого зазнав страхувальник, що суперечить вимогам статті 9 Закону України «Про страхування». Приписи приймаються навіть у випадках, коли страхувальник не виконав обов’язків, передбачених умовами правил та договору страхування, зокрема, не сплатив страховий платіж.

Навіть тоді, коли ризик не приймався на страхування, посадові особи Держфінпослуг зобов’язують здійснювати страхове відшкодування. В одному з таких випадків тільки завдяки своєчасним діям Кабінету Міністрів України, акціонерів та керівництва страховика, згуртованості страховиків-членів УФУ вдалося запобігти величезним втратам як для ринку так і для держави, зокрема, уникнути міжнародного скандалу, зумовленого неправомірними діями Регулятора щодо системного бізнесу, що походить з держави - стратегічного партнера України.

Наслідком таких незаконних дій Держфінпослуг є вимивання коштів страхових резервів, створюється поле для корупції і зловживань через примушення страховиків сплатити страхові відшкодування конкретним особам, залишаються без джерела фінансування виплати тисячам добросовісних страхувальників і потерпілих.

Не узагальнення Регулятором практики застосування заходів впливу робить діяльність Держфінпослуг непрозорою, надає можливості за однакових умов приймати різні, навіть протилежні за своєю суттю рішення, призводить до створення штучного інформаційного вакууму, невизначеності, не прогнозованості дій Регулятора.

Апеляційна комісія Держфінпослуг діє формально, практично у всіх випадках підтверджуючи неправомірні рішення, як правило, не призупиняючи дію цих приписів на час їх розгляду, не повідомляючи про прийняті рішення, а у тих випадках, коли таке повідомлення страховик отримує - у ньому відсутня будь-яка мотивація. Якщо строк виконання припису закінчився в період дозволеного нормативно-правовими актами апеляційного оскарження, не встановлюється новий строк, не видається довідка про відсутність невиконаних заходів впливу.

Таким чином, страховики повністю позбавлені можливості захисту, порушених внаслідок неправомірних дій посадових осіб Держфінпослуг прав.

Навіть у випадку звернення до суду і скасування судом неправомірного припису, як правило, повернути надлишково сплачені кошти є неможливим, або сума витрат на це перевищує розмір коштів, що підлягають поверненню, а посадові особи Держфінпослуг, всупереч рішенню суду, у аналогічних випадках продовжують приймати неправомірні рішення.

Тому Держфінпослуг, володіючи значними повноваженнями відповідно до законодавства, не забезпечивши прозорих та передбачуваних процедур та критеріїв їх застосування, привласнивши собі не передбачені законодавством повноваженням та ігноруючи вимоги законодавства, здобув необмежену владу над ринком та використовує її всупереч завданням, покладеним на Регулятор.

У зв'язку з наведеним Українська федерація убезпечення вимагає від Голови та посадових осіб Держфінпослуг, відповідальних за застосування заходів впливу, безумовного дотримання вимог законодавства, припинення системного адміністративного тиску на страховиків, а натомість – посилення контролю за достовірністю звітності страховиків, на основі оцінки реального фінансового стану вжиття заходів щодо забезпечення виконання вимог законодавства щодо резервів, платоспроможності та капіталу, застосовуючи весь набір владних повноважень Регулятора (перевірки, приписи, додаткові аудиторські перевірки тощо), здійснення інших невідкладних заходів щодо оздоровлення страхового ринку України та його розвитку.