Колонка редактора
Без крайнощів політичного фанатизму, притаманного українським Заходу і Сходу, Черкащина визначилася з тим, кому у обласній, міських і районних радах наступні 4 роки протирати штани або приносити користь державі, партії і собі. Ради за своїм партійним складом пістрявіють різноколірними прапорцями, як святковий мундир Попандопула у доблесному війську отамана Гриціана. І своєю розхристаністю і швидкістю руху партизанських загонів кандидатів та їхніх обозів з представників, помічників, двійників та "козлів, які заважають жити правильним кандидатам", вибори нагадували дешеву пародію на стару радянську комедію "Весілля в Малинівці". Класикою стала ситуація в Каневі, де місцеві підлабузники просто не встигали почергово вітати то реального мера Коломійця, то віртуального мера від регіоналів Ніколенка. Рішення виборчих комісій і судів по Каневу змінювалися з такою швидкістю, що місцевим легше було носити будьонівку з мазепинкою одночасно, аніж намагатися вгадати, який саме головний убір нині доречний…
Легше було в Черкасах – перемога Одарича була настільки переконливою, що конкурентам з метою економії нервів і коштів залишалося тільки витратитися на вітальний букетик переможцеві. Черкаси вкотре змінили політичний вибір. Колись вони віддавали пальму першості малиновим знаменам соціалістів, пізніше помаранчевим – "Нашої України", потім – біло-сердечним прапорам БЮТу. Нині неуважному спостерігачеві або надмірному мрійникові може видатися, що Черкащина дещо посиніла – чи не тому, що "жити стало краще вже сьогодні"? Але то – лише неуважному… Абсолютно нічого видатного за результатами "списочного" голосування, а мажоритарники, які виграли від ПР, але мають абсолютно свіжі партквитки, видані у серпні-вересні, чи можуть вважатися ідейними партійцями? Правильно зроблений вибір авторитетних для області людей, пропозиція про вступ до партії, від якої не можна відмовитися, бо така вона гарна – і вже люди голосують за знаного вчителя чи лікаря, який завжди знав, що дуже любить свою роботу, але досі навіть не підозрював, що так любить партію і політику.
Як би там не було, днями на паркет залів місцевих рад усіх рівнів зайдуть новообрані пані й панове, яким танцювати народ черкаський до упаду…
Знову згадався злощасний 1917-й рік. Тоді, на перших за часів української незалежності виборах, обирали 54 "гласних" (депутатів) черкаської міської думи. Черкащани проголосували за соціал-демократів, соціалістів-революціонерів, Бунд, єврейську соціал-демократичну партію "Поалей-Ціон". Окремо обрали представників у Думі від залізничної демократичної партії і єврейської сіоністської організації, від населення окремо взятого району Митниця, від християнського населення міста (православних і старообрядців) та від партії народної свободи (кадетів).
Нинішні вибори теж зробили впливовою і самостійною в окремо взятих Черкасах партію з екзотичною назвою "вільних демократів". Нащадкам козаків у Черкасах приємно чути ці слова – "демократія" і "воля". А тут ще й збіглося з тим, що з волі випадку її лідер став уособленням того, хто бореться проти замаху на демократію і свободу волевиявлення… Цілком у стилі 1917-го звучать і назви інших партій, чиї представники увійшли до міськради – "Фронт змін" і "Удар". Хоча за умов, які склалися, ново-старий мер може очікувати, що навіть представники партії з невідомо-мирною назвою "Екологія і соціальний захист" дістануть довгу шаблюку і шваркнуть нею так, як у 17-му серпом не шваркали. Недаремно давня китайська мудрість твердить: найтяжче жити в епоху змін…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Народе-господарю, зустрічай нових слуг-обранців!"