Продається місто!

Відомий рівненський історик та краєзнавець, а з минулого року ще й автор «найкращої книги» (»Вулицями Рівного”) Олена Прищепа презентувала свою чергову літературну працю. Тематика незмінна — у книзі «Міста Волині у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.» автор досліджує тогочасне життя у містах сучасних Рівненської, Волинської та Житомирської областей. Видання цього разу є науковим і багато в чому повторює кандидатську дисертацію Олени Прищепи. Проте автор наголошує, що намагалася у багатьох розділах писати публіцистичною мовою, щоб зробити книгу цікавою для ширшого, аніж тільки студенти та науковці, кола читачів.
Книга присвячена дослідженню міст Волинської губернії у складі царської Росії другої половини ХІХ — початку ХХ століть. Саме у цей час, за словами Олени Прищепи, у державі відбувалися реформи, які зумовили перехід суспільства від традиційного аграрного до сучасного урбанізованого. Зокрема, якщо у 60-х роках ХІХ століття у Рівному мешкало близько п’яти тисяч людей, то через шістдесят років — уже понад 30 тисяч. А населення Волинської губернії за цей же час збільшилось удвічі — з півтора до трьох мільйонів чоловік. У той же час, автор намагається показати, чому міста і містечка Волині значно відставали у розвитку в порівнянні з іншими регіонами підросійської України.
— Мене цікавило, коли у містах з’явилося водопостачання, коли поклали першу бруківку, в якому році почали діяти пожежні служби, — розповідає кандидат історичних наук Олена Прищепа. — Для дослідження я обрала саме цей проміжок часу, оскільки зміни у державі загалом призвели до того, що наші міста ніби «прокинулися» і почали бурхливо розвиватися.
За словами дослідниці, з волинськими містами у другій половині ХІХ століття ситуація склалася доволі унікальна. Будучи під юрисдикцією Польщі, населені пункти водночас перебували у власності польських магнатів. Коли ці землі перейшли до Росії, міста все одно залишились у правовласності багатих поляків. Зокрема, Рівне належало князям Любомирським, які намагалися його продати царській владі за величезні гроші.
— У той час найбільший розвиток відчувався у містах, через які проходила залізниця, — розповідає Олена Прищепа. — А тим, кого колія оминула, не пощастило. Зокрема, відносно розвинене місто Корець, по суті, почало занепадати. Водночас містечка Здолбунів і Сарни, ставши залізничними вузлами, навіть домоглися статусу міст (у 1903 та 1917 роках відповідно), що було доволі важко.
Усі матеріали для дослідження автор збирала протягом десяти років, працюючи у Рівненському, Луцькому та Житомирському архівах, Центральному історичному архіві у Києві та ін. Щоб взяти до рук книгу було цікаво насамперед молодим людям, її щедро проілюстрували. Зокрема, поштовими листівками з фондів обласного краєзнавчого музею, Рівненської міської громадської організації Товариства колекціонерів «Антикваріат давнього міста».

Источник: Газета "Рівне вечірнє" | Прочитать на источнике