Колонка редактора
Знову – "за рибу гроші"! Ця фраза в усі часи й по всій Україні звучить на адресу того, що неймовірно набридло. Нинішня політика з її повторами бридких прийомів боротьби – якраз у розряді того, де знов за рибу правлять гроші, причому регулярно. Втім, зараз узагалі за все правлять шалені гроші – починаючи з тієї ж риби та решти харчів, і закінчуючи ціною місця під сонцем, з якого можна крутити світом…
Знов – "за рибу гроші" в ігрищах із двійниками у списках кандидатів на мерську посаду. "За рибу гроші" – у дивовижному креативі то з футбольним полем – у добру погоду, то з басейном в дощ – з бортиками із синьої брезентини, якими затулили пів-Соборної площі перед обладміністрацією, мабуть, зовсім випадково перегородивши доступ до будівлі влади якраз до самісіньких виборів. Певно, таке тут просто місце – щоб завжди крутилися риба й гроші. Бо ще в часи останнього царя (хоч і не останнього сатрапа) в кутку Соборної площі, майже там, де нині сидять обласні чиновники, вирував міський ринок. А у дворику п'ятиповерхівок поряд з ОДА і досі чудово збереглася старовинна цегляна стіна з написом "Рыбный рядъ. 1909" Сотня років пролетіла, а "рибою", тільки вже символічною, на Соборній площі досі торгують. Скасована ж радянська назва "площа Леніна" теж нагадує про себе тим, як її увішують транспарантами чергової партії, що на якийсь час добилася статусу "керівної і спрямовуючої сили" чи навіть "розуму, честі й совісті епохи". На місці кам'яного "вождя пролетаріату" нині мирна картина буцання футбольного м'яча ногами студентів, огороджених сіткою, але чомусь здається, що дух комуністичного вождя майдан так і не покинув…
Взагалі, ця площа – "містичне місце нашого міста". Як тільки у два владні будинки по різні боки цього майдану приходять тезки, вони починають штовхатися між собою так, як у фізиці однойменні полюси магніту. Чубилися свого часу два Володимири – мер Олійник і губернатор Лук'янець, тепер не миряться два Сергії – мер Одарич і губернатор Тулуб. Можливо, тому, що між ними – Влізло, "новий кандидат у нові мери нових Черкас нової України", як це густо пишуть на біг-бордах по всіх Черкасах? Здавалося б, кандидатові від влади саме час зажмурити очі й загадати бажання між двома Сергіями, але ж практика показує, що з усіх бажань, які загадували люди на майдані між адмінбудівлями мерії й ОДА, поки що збулася тільки одна – зразка 2004–2005 років, та й та ненадовго…
Смішно, коли нині в Черкасах хтось із політиків згадує про "руку Москви" чи "руку Америки" – вагу тут має тільки слово й "рука" тих, хто живе в Києві, причому не має значення, давно він в Києві світить очима або залисиною, чи з тих, хто віднедавна "будує новий Київ". За обидва боки черкаського майдану щодня добавляється кількість столичних "підписантів" – найближчим часом обіцяють навіть підключення до гри зовсім вже екзотичних і легендарних імен скандальної політики всеукраїнського рівня. Аналітики прогнозують, що нагнітання пристрастей в Черкасах затягне наше місто в епіцентр виборчого урагану. Від того Черкаси пупом Землі не стануть, але неприємний лоскіт від сотень рук, які нетерпляче шарудітимуть навколо омріяних крісел, кожен черкащанин відчує так, як і обіцяли – вже сьогодні…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Майже похмільний тост: за рибу й за гроші!"