За державні гроші не наїсишся

Щоденне харчування пацієнтів рівненських обласних, районних та міських лікарень коштує від 2 до 4 гривень. Звісно, від такої «дієти» пацієнти не погладшають, проте головні лікарі лише розводять руками — так лікарняне харчування фінансують міський та обласний бюджети. Іноді навіть самим лікарям доводиться «догодовувати» своїх пацієнтів.
— До мене часом приходить наш кухар і запитує: що кидати в суп, бо картоплі немає, - зізнається головний лікар дитячої обласної лікарні Георгій Думановський. — Наші пацієнти не їли гречки півтора місяця, бо вона подорожчала і не маємо змоги її купити. Подорожчання цін на продукти сильно вплинуло на якість харчування в лікарні. Якимось чином я маю так розпорядитися існуючими коштами, а це 3 грн. 80 коп. в день на одну людину, щоб тричі подавати гаряче, включати в раціон овочі та фрукти. Ми умудряємося навіть масло дітям давати. Із ситуації виходимо по-різному: наприклад, самі печемо хліб і варимо компот з яблук, назбираних в саду при лікарні. Часом наші працівники «спонсорують» харчування пацієнтів. Ось у червні, коли ще не було молодої картоплі, я дав два мішки своєї.
Взагалі цього року нас профінансували на 38% від потреби. Йдеться не лише про харчі, а й ліки та інші витрати. Стосовно збільшення фінансування на харчування ми вже переговорили з начальником обласного управління здоров’я Віталієм Бойком та заступником голови обласної державної адміністрації Юрієм Кічатим. Надіюсь, що наступного року виділять більше коштів.
А ось в центральній міській лікарні грошей на харчування ще менше — лише 2,50 грн. в день, враховуючи позабюджетні кошти. Пацієнти можуть розраховувати на приблизно таке меню: на сніданок — горохове пюре, на обід — овочевий суп, каша перлова з овочами та компот без цукру, на вечерю — ячна каша без салату. Та навіть на таких харчах, як зізнається старша дієтсестра лікарні Людмила Дзелось, до кінця року лікарня може «не протягнути»:
— Ціни суттєво зросли. Якщо раніше ячну та пшеничну крупу купували по 1 гривні 80 копійок за кілограм, то сьогодні вона коштує 2 гривні 80 копійок. А ми ще запланували консервування огірків, аличі, інших овочів та фруктів, та коштів цього року немає. При тому, що ми самі вирощуємо зелень і яблука та маємо спонсорську допомогу від агрокорпоративу «Зоря», яка, щоправда, набагато зменшилась, я не знаю, чи довго ми зможемо протягнути.
Проте, за словами п. Дзелось, пацієнти лікарні до такого харчування ставляться з розумінням. Щоправда, деякі скаржаться, а декотрим така «дієта» навіть подобається.
— Жодних претензій до харчування в лікарні не маю, — говорить пацієнт гастроентерологічного відділення міської лікарні Василь. — У мене немає шлунка, тож така їжа мені на користь. Щоправда, дієтою передбачено їсти багато м’яса кролика. Проте я можу купити його за власні кошти.
— Не знаю, як для кого, а для мене лікарняна дієта йде лише на користь, — каже пацієнт лор-відділення Степан. — Я не проти схуднути на 5 кілограмів. Тому рідним я заборонив приносити мені їжу.
Проте враховуючи навіть те, що пацієнтам передбачена дієта, дієтсестри зізнаються, що харчування залишає бажати кращого.
— Особливо не вистачає хворим білків, які містяться в м’ясі, молоці, яйцях і якими ми не маємо можливості їх годувати, — каже лікар-дієтолог Ірина Приходько. — Тому або самі пацієнти, або їхні рідні мусять це купувати.
Трохи краща ситуація у районних лікарнях. Так, на харчування одного пацієнта стаціонару Сарненської райлікарні з районного бюджету виділено 4 грн.
— Лікарні цього вистачає, — стверджує начальник відділу охорони здоров’я Василь Іванюк. — Адже і районна, і дільничні лікарні отримують хорошу спонсорську допомогу від селян. Така традиція у нас склалася завдяки ініціативі сільських рад. Вони посилають підводу по селу, і кожен селянин має можливість допомогти картоплею та городиною. Для нормального функціонування лікарень нам потрібно 53 тонни картоплі, і нам їх вдається зібрати. Таким чином, пацієнти мають можливість з’їсти і голубці, і котлети. Селяни, очевидно, усвідомлюють, що самі можуть стати пацієнтом лікарні і їстимуть те, що там подадуть, а тому й охоче допомагають.
А ось в обласному спеціалізованому диспансері радіаційного захисту населення годують пацієнтів краще — на 10 грн. 28 коп., з яких профінансовано з обласного бюджету 9,16 грн. Чому сума, виділена на харчування в лікарнях, так різниться пояснив начальник міського управління здоров’я Михайло Стичишин:
— Все залежить від різних підходів до фінансування, розроблених Міністерством економіки України. Відповідно до них міські лікарні отримують одну суму, обласні — іншу, районні — ще іншу. На харчування в обласних лікарнях дають більшу суму, мабуть тому, що вважається, що туди потрапляють найбільш тяжкохворі. Хоча це вже давно не так.

Фаст-фуд, чіпси, копчені ковбаси, газовані напої, продукти, які містять барвники, — все це, а також багато іншого, заборонено продавати в шкільних їдальнях. Незважаючи на те, що міська санстанція відтепер перевіряє щомісяця, чи виконується ця заборона, у деяких школах можна придбати заборонені продукти. Проте навіть якщо вилучити їх з раціону школярів, харчування від того не стане повноціннішим. Адже на гарячий обід одного учня молодших класів з міського бюджету виділяють 2 грн., чого вистачає лише на булочку з чаєм.
— Перелік продуктів, заборонених для реалізації в шкільних їдальнях, не є новим, — розповідає завідувачка відділу гігієни дітей та підлітків Рівненської міської СЕС Ірина Ковальчук. - Він щороку міститься в постанові головного санітарного лікаря Рівного і доводиться до відома підприємцям, які організовують шкільне харчування. Проте раніше якість продуктів у шкільних їдальнях перевіряли раз у квартал, а тепер це робитимуть щомісяця. До такого заходу вдалися, бо чимало дітей Рівного хворіють на кишково-шлункові захворювання. До того ж за 8 місяців цього року ми зробили 14 вилучень неякісних або заборонених харчових продуктів зі шкільних їдалень, в той час як за весь минулий рік таких вилучень було 20. Проте передбачені за порушення заборони штрафи, очевидно, не лякають приватних підприємців.
— Мій син навчається у школі №2, — говорить рівнянка, мама учня початкових класів Вікторія. — Коли він приходить додому, я часто витягаю з його кишень обгортки від желатинових цукерок, шоколадних батончиків, «Чупа-чупсів». Я точно знаю, що ці солодощі — шкідливі для його здоров’я. Проте вплинути на те, щоб він не купував їх, не можу. Якщо не даватиму грошей, він взагалі в обід нічого не їстиме. Це питання, наскільки мені відомо, батьки обговорювали з директором, проте він сказав, що не має впливу на приватного підприємця, який забезпечує шкільне харчування.
У їдальні школи №2, та й не тільки тут, можна купити солодощі із забороненими наповнювачами, і навіть солоні горішки до пива. Директор школи №2 Андрій Нагорний запевняє, що шкідливою їжею торгують «за його спиною»:
— Я намагаюся контролювати торгівлю в їдальні. Раз в день чи у два дні навідуюсь туди, і скажу чесно, що доводилося особисто знімати такі харчові продукти з прилавка. Мав і неприємні розмови з приватним підприємцем, з яким співпрацюємо, але перервати з ним співпрацю не можу без офіційних зауважень від міської СЕС та управління у справах захисту прав споживачів.
А ось в сусідній із школою №2 Рівненській українській гімназії взагалі немає шкільної їдальні. Зате там є буфет, в якому учні купують на обід вироби фаст-фуду.
Проте навіть якщо небезпечні для здоров’я школярів харчові продукти в шкільних їдальнях не продаватимуть, їхнє харчування не стане повноцінним.
— В бюджеті міста на обов’язкове гаряче харчування учнів 1-4 класів закладено 2 грн. на одного учня в день, — говорить Ірина Ковальчук. - Яка гаряча страва може коштувати 2 грн.? Тому в минулому році гарячий обід фактично отримували 49% школярів. Інші харчувалися в обідню перерву безкоштовними чаєм з булочкою, на які і йдуть бюджетні гроші. А ті, хто обідав гарячою стравою, робили це за додаткові кошти батьків у сумі 3-5 грн.
Окрему проблему становлять школярі, які за станом здоров’я потребують дієтичного харчування. Для них передбачене дієтичне меню №5, проте його в школах фактично немає. Тому що медогляд на наявність захворювання, пов’язаного з травленням, часто проводиться формально, і таких дітей не визначають.
Гарячий обід учня початкових класів не відрізняється особливою різноманітністю. Зазвичай це суп, каша чи вермішель з котлетою, сосискою або рибою, салат з капусти чи буряка, ну й безкоштовні булочка з чаєм. Не всі діти дають на такий обід гроші.
— Торік син їв гарячий обід, а тепер частенько відмовляється і приносить 3 грн. назад, — каже мама Вікторія. - Коли питаю, чому не хоче їсти, каже, що його від цієї їжі нудить і турбує печія. Тож даю йому із собою бутерброди.

Источник: Газета "Рівне вечірнє" | Прочитать на источнике