Петро Литвин: "Чигирин – це край, де витає дух вольності та непокори…"

Ще зовсім недавно однофамілець спікера був першою особою в колишній гетьманській столиці. Тепер – і сам "колишній"…
Його завжди здалеку можна було розгледіти у натовпі в розпал Помаранчевої революції. Петра Литвина жартома називали Півторапетра за височенний зріст і могутню статуру. А на перемогу Майдану він тоді попрацював навіть значно більше, аніж і дві людини чи й десяток…
Нині Петро Литвин вже колишній голова райдержадміністрації, тому й зустрілися ми з ним уже не у чигиринському "Білому домі", а… на його пасіці поряд з його ж таки невеличким баштаном за містом. Як завжди "правильний", Петро Микитович викотив на стіл, за який запросив, не пляшку чигиринського перваку, а смугастого чигиринського кавуна. З того й почалася наша бесіда, в якій уродженець Матвіївки, села на території знаменитої Холодноярської республіки, говорив напрочуд виважено і спокійно…
– Петре Микитовичу, знаючи Вас, переконаний, що ці пасіка й баштан – не єдине, чим Ви нині займаєтеся…
– Були пропозиції від нової влади вступити до Партії регіонів – тоді й роботу мені обіцяли підшукати. Я відповів, що свої переконання не змінюю. Як бачите, у мене он досі стоїть фотокартка з Президентом Ющенком… А те, що не тільки баштаном займаюся – правда, бо як і раніше, керуватиму районними "нашоукраїнцями" під час виборів. А от бізнесу в мене дійсно ніякого не маю – тим і щасливий, бо "зачепити" мене немає за що…
– Ваше звільнення з посади голови РДА було очікуваним?
– За чотири місяці з моменту зміни керівництва області до мене в Чигирин жодного разу ніхто не приїздив, не було жодної спільної наради. Раз тільки викликали на співбесіду, сказали "до жовтня подивимося, як воно далі буде", але звільнили значно раніше. Та я, власне, чудово знав, що поміняють усіх керівників районів, але продовжував працювати разом зі своєю командою до останнього, бо треба було займатися і підготовкою до збору врожаю, і відправленням дітей на оздоровлення… Зміну влади в районі я не сприймав у штики, бо це було логічно при нинішньому формуванні владної вертикалі – я був і на офіційному представленні нового голови РДА, привітав його…
– Ви передали своєму наступникові район, який займав пристойні позиції практично за всіма показниками…
– Перше, що я зробив, коли мене призначили на посаду 2005 року, після перемоги Віктора Ющенка – це розорав і засіяв 15 тисяч гектарів землі, яка в часи Кучми сім років не знала плуга. В районній газеті тоді було чудове фото – від трактора "Джон Дір" на полі, яке він орав, тільки труба з бур'яну виглядала. В районі було безліч сіл, де люди не знали, що таке плата за пай, а після відповідного Указу Віктора Ющенка ми добилися, щоб чигиринські селяни отримали по дві – дві з половиною тисячі гривень або по дві тонни зерна в двір. Запрацювало виробництво – скажімо, збудований "НІБУЛОНом" причал дав не тільки сотню нових робочих місць. Після того, як дали можливість приходити на завантаження баржам "ріка-море", прибуток аграріїв, завдяки економії на транспортуванні зріс на 100 гривень на кожну тонну зерна!
– Програма "Золота підкова Черкащини" суттєво допомагала розвиткові району?
– Звичайно. До Ющенка про Чигирин держава згадувала коштами на розвиток тільки один раз – якось на ювілей Богдана Хмельницького. А нині бачите самі, наскільки кращі дороги в Чигирині, скільки зроблено у відбудові історичних пам'яток і церков. Ми не закрили жодної школи чи лікарні – зберегли їх абсолютно всі. Багато зроблено в районі, зокрема газифіковано Суботів, Топилівку, Боровицю, Вітове, дотягли газову лінію до Рацевого… Зараз, після припинення програми "Золота підкова", шкода дивитися на покинуті об'єкти тієї ж гетьманської резиденції, де дощ заливає стелі через відсутність даху. Якщо вже й згорнули програму, то треба ж було хоч законсервувати ці об'єкти, щоб зберегти їх від руйнування…
– Дивлюся, Ви таки далеко не всі кроки нової влади вітаєте…
– Ну, не можу ж я вітати, скажімо, продовження терміну перебування російського флоту в Криму, підвищення "планки" пенсійного віку чи невиконання обіцянки про утримання ціни на газ для населення, бо коли ми його проводили людям в села, ціни були зовсім іншими…
Місцеві вибори у жовтні будуть екзаменом на зрілість для всіх. У нас ще є шанс впливати на подальше життя. Будуть вибори чесними і без фальсифікації, збережеться демократія – тоді голос і думка кожного чигиринця чи черкащанина дійсно матимуть вагу, а не ігноруватимуться.
– У чому секрет знаменитого чигиринського оптимізму в усі часи?
– Чигирин – це край, де витає дух вольності й непокори, свободи і добра. Тут зазнавали поразок татари й поляки, а якби в минулому столітті більшовики не роздушили повстанську республіку Холодного Яру – думаю, ми давно вже в Європі були б! Я люблю цей край і живу тут все життя – винятком були тільки два роки Радянської Армії у Туркменії. Кров прадідів завжди об'єднувала чигиринців. Для дитини завжди кращі рідні батько й мати, а не мачуха з вітчимом. Так і чигиринці: вони люблять свій рідний край, а він у відповідь береже їх…

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике