Колонка редактора
Через п'ять місяців після інавгурації нового Президента України його представники нарешті стали на чолі кожного з районів Черкащини. Минулого тижня заповнено останні вакансії районних очільників – у Звенигородці, де досі нікого не було, та у Христинівці, де указом Януковича вже призначалася і швидко звільнялася людина, що не мала згідно з офіційною версією достатнього здоров'я для посади, а згідно з версією кулуарною – відповідного диплома…
Нові керівники районів та обласних установ – або ветерани Партії регіонів, або уродженці Донеччини-Луганщини, або ж поєднують в собі ці дві риси образу сучасного українського керівника. Днями призначили нових очільницю митниці та гендиректора обласної держтелерадіокомпанії. Знов-таки: вона – з Макіївки, а він – з Харцизька… Так вже мабуть збіглося, що більшість найталановитіших людей, які найкраще розбираються в тому, що саме на даний час необхідне козацькому краю, народилися й гартувалися в краю териконів. Навіть керівники на посадах, куди їх народ, а не партії ставили, задумалися про те, як можна поліпшити свою біографію перед наступними місцевими виборами. Скажімо, мер Умані Юрій Бодров, який чотири терміни беззмінно керує містечком, нинішнього Рош-га-Шана вже зможе зустрічати паломників-хасидів, дивуючи іноземців новеньким блискучим значком ПР, на якому ще й муха не сиділа. З тим значком на виборах, дивись, і вп’яте у своє крісло повернеться…
Зате чогось шумить і не вгамовується мер Черкас Сергій Одарич. Заявив, що не хоче бути регіоналом Януковича, а хоче залишатися "вільним демократом" Бродського, тим паче, що по партійній лінії він наче й начальник своєму столичному другові. Одарич може собі дозволити йти проти вітру, бо знає рейтинги кандидатів справжні, а не ті, які охочі стати мером Черкас можуть зліпити за "руб і пончик" в найближчій соціологічній конторі… Схоже, Одарич має витримку справжнього самурая: навіть в день, коли синім полум'ям горить не байдужий йому "Темп" з обладнанням і продукцією на понад мільйон доларів, він майже спокійно виступає у прямому ефірі однієї з телекомпаній на тему… опалювального сезону. Правда, обличчя опального мера в цей час було таке, наче він не тільки "лимон зелених" втратив, а й занадто кислих зелених лимонів без цукру наївся. Якщо ж ці вибори Сергій Одарич знову завершить з перемогою, то гімнастерку з китайського сукна радянського зразка й українського комплектування гудзиками, в якій ходив 9 травня, зможе носити на роботу щодня – з повним правом, як справжній фронтовик…
Причісування під одну гребінку охочих бути у "великій політиці" малої української провінції йде повних ходом. Тримаючи ніс за вітром, кандидати намагаються заскочити на приступку вагона, який іде у правильному напрямку. А як не верти, зараз найбільші шанси доїхати до місця призначення у регіонального вагончика, блакитного, як у пісеньці крокодила Гени. Йому якось нині й семафори українського законодавства краще блимають. Партійний вінегрет у виконавчій владі, коли тут були представники безлічі партій, скінчився – тепер тут всі зі схожими політично благонадійними біографіями. В Черкасах цей феномен вже прозвали "Карапишами по-донецьки", згадуючи, як у часи Кучми Черкаси хоч і ненадовго, але були переповнені кадрами або з рідного губернаторові Даниленкові села Карапиші, або хоча б з Миронівського району…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Завершення епохи партійного вінегрету"