![Черкащина під владою литовців](http://www.pres-centr.ck.ua/ximages/news/articles/normal/15407.jpg)
Понад двісті років наш край входив до складу Литовсько-руської держави.
Велике князівство Литовське і Руське – одна з цілого ряду середньовічних держав, у яких відбувся сплав у єдиному державному тілі кількох зовсім різних за походженням народів.
Литва об'єднує Русь
Народившись як племінне об'єднання балтійських племен, Литовське князівство вже на початку ХІІІ століття включало значну частину руських земель. Згодом, розростаючись, воно завойовувало все нові й нові князівства ослабленої монголо-татарським нашестям Русі й на початку ХV століття об'єднало майже всі землі теперішніх Білорусі, України та значну частину Росії (східний кордон Великого князівства проходив по лінії Ржев – Можайськ – Калуга – Орел – Курськ). Розчинитися у руському морі литовцям завадив тільки релігійний чинник.
Уже перший великий князь Литовський Міндовг у середині ХІІІ століття прийняв православ'я. Але зовнішньополітичний фактор – небезпека з боку німецьких католицьких держав-орденів – змусив його згодом стати католиком. Як з'ясувалося згодом, цей варіант також не підійшов – і литовці-язичники, і православні русини були незадоволені нав'язливістю католицьких місіонерів. Закінчилося тим, що Міндовг відмовився й від католицтва, і литовці ще на 130 років залишилися язичниками, аж поки у 1387 році литовський князь Ягайло, ставши й польським королем, не охрестив їх у католицтво. Втім, етнічні литовці, які ставали на Русі князями чи намісниками, часто-густо охрещувалися в православ'я і брали собі руські імена.
Черкащина литовська
Першу спробу приєднати до "держави литовців і русів" українські землі здійснив великий князь Гедимін. Уже маючи під своєю владою Білорусь, він у 1321 році розгромив у битві на річці Ірпінь об'єднане військо київського, переяславського, брянського і луцького князів. Після цього Київ був змушений визнати себе васалом Гедиміна. Відтоді тут князювали етнічні литовці. Разом з Києвом литовці взяли цілу низку міст Київщини, серед яких і Канів.
Перемога Гедиміна створила на Київщині складну ситуацію подвійного підпорядкування – і Литві, і Золотій Орді. Така ситуація тривала аж до 1362 року, коли син Гедиміна Ольгерд розбив татарське військо на річці Синюха (тепер це територія Кіровоградщини) і остаточно приєднав до Великого князівства Київщину. Згодом Київське князівство було ліквідоване, а його столиця перетворилася на центр воєводства.
Після приєднання до Великого князівства Литовського і Руського українські землі не звільнилися остаточно від небезпеки з боку ординців. Кримське ханство, що утворилося на уламках Золотої Орди, продовжувало влаштовувати сюди набіги, і Черкащина опинилася на так званому Чорному шляху, яким татари здійснювали напади на Україну. Західну Черкащину було повністю спустошено, і ця земля отримала від річки Уми назву Уманська пустинь.
Необхідність боротися з нападами кримчан піднесла роль Черкас – невеличкого досі містечка, що утворилося, як вважає більшість істориків, наприкінці ХІІІ століття. У Черкасах було споруджено потужну фортецю. Відомо, що вона витримала кілька потужних нападів кримчан. Місто стає центром великої адміністративної одиниці – Черкаського староства, що входило до складу Київського князівства (згодом – воєводства). Історик Василь Мельниченко у своїй книжці "Моя Черкащина" наводить ім'я одного з перших черкаських старост – Павла Слупова. Крім Черкаського, на території нашої області існували також Канівське та Звенигородське староства.
Централізована влада Великого князівства Литовського утверджувалася на Черкащині непросто. Приміром, жителі Черкас, Канева та Звенигородки зі зброєю в руках чинили опір Скригайлу, якого великий князь Вітовт посадив княжити у Києві.
Люди, що населяли Черкащину, взагалі відрізнялися войовничістю, сміливістю й схильністю до авантюрних пригод. Це й зрозуміло – умови постійної небезпеки загартовували характер. Саме таку "українну" авантюрну вдачу мали й перші козаки, які полювали й рибалили на степових просторах українського порубіжжя, й черкаські старости Остафій Дашкевич та Дмитро Вишневецький, які влаштовували сміливі походи проти татар і турків. Так у складі литовсько-руської держави потроху викристалізовувалися передумови для утворення нової державності – козацької.
1569 року за Люблінською унією між Польщею і Литвою українські землі було передано до складу Польського Королівства. Проте в сусідніх державах, зокрема Московії, ще десятиліттями до цього ніяк не могли звикнути – там називали українських козаків "литовськими черкасами".
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Черкащина під владою литовців"