Мінприроди потурає браконьєрам?

Фахівці стверджують, що міністерство не доводить до прокуратури всі факти порушень, пов’язаних з дельфінаріями
"Вечірка" неодноразово писала про те, що в Україні повним ходом відбувається експансія комерційних дельфінаріїв. Наприкінці весни ми сповіщали, що екологи б’ють на сполох через те, що у дельфінаріях з тваринам ижахливо поводяться (стаття "Дельфіни припливли" в номері від 27 травня), а за кілька днів ініціювали спільний з екологами рейд до дельфінарію, під час якого факти, наведені природозахисниками, повністю підтвердилися (матеріал від 2 червня "Нічого не доб’єтеся - це Украіна"). Ми казали, що продовжимо стежити за цією темою, отже - виконуємо свою обіцянку. Наразі кореспондент "Вечірки" звернувся з кількома запитаннями (з ними можна ознайомитися нижче) до Мінприроди, проте відповіді на них так і не отримав. Натомість, нас перенаправили до Державної екологічної інспекції в м. Києві, навіть дали номери телефонів, проте там від середи і аж до понеділка ніхто не брав слухавки. Тож наші запитання поки що лишаються без відповідей.
- Дельфінарії в Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Львові та ще кілька у Криму пропонують свої послуги, - каже Володимир БОРЕЙКО, директор Київського еколого-культурного центру. - Нібито, тут нічого такого екологічно неприйнятного немає. Агітатори запрошують дорослих і дітей, розповідають про переваги нового методу лікування – так званої дельфінотерапії, влаштовують безплатні тури. А засоби масової інформації як у столиці України, так і в інших містах розповідають про дітей, які з великою радістю відвідують дельфінарії і купаються разом з дельфінами.
Проте в мене як еколога виникає дуже багато запитань. По-перше, звідки беруться дельфіни одразу для такої кількості дельфінаріїв? Відомо, що в Україні всі три види дельфінів занесено до Червоної книги. Для комерційної мети використовують найчастіше афаліну – рідкісний вид, занесений до Червоної книги України. Тобто, ловити його в нашій країні заборонено.
Кілька років тому комерсанти під виглядом рятування нібито хворих дельфінів, які потрапляли до рибальських сіток, організовували вилов цих морських тварин для дельфінаріїв. І це огидне дійство покривалося Міністерством природи, яке видавало відповідні дозволи, як я розумію, не без фінансової винагороди. Київськими екологічними організаціями було проведено прес-конференції, пікетування Мінприроди, відтак міністерство відмовилось від цієї діяльності: чиновники злякались, зрозуміли, що своя сорочка ближче до тіла. Тоді було введено мораторій на подібну діяльність. Тож добування дельфінів в Україні виключено. Сусідня країна, яка могла би продавати дельфінів до України, - це Росія. Проте там цих ссавців також занесено до Червоної книги, більше того, вони охороняються Міжнародною конвенцією по торгівлі рідкісними видами (СІТЕС), тому на кожну таку тварину повинні бути відповідні документи. У жодному з дельфінаріїв таких документів немає. І взагалі, на жодного з дельфінів, яких утримують в українських дельфінаріях, зокрема й у Києві, такі документи відсутні. Незрозуміло, звідки ж з’явились дельфіни?
Третій можливий шлях – народження дельфінів у неволі. Так, наприклад, у зоопарках народжуються тигри, ведмеді, слони тощо. проте дельфіни, на відміну від зоопарківських тварин, у неволі практично не народжуються. Винятком може бути випадок, якщо зловлять вагітну дельфініху і вона народить уже в дельфінарії. Та й то, смертність новонароджених дельфінчиків дуже висока. Тож навіть подумати не можна про те, що десь комерсанти налагодили таким чином «виробництво» дельфінів у неволі.
Тож висновок може бути таким. Або це дельфіни, добуті шляхом браконьєрства, або контрабандні. Оскільки перевезти таку тварину через митницю досить складно, то, скоріше за все, у дельфінаріях експлуатують браконьєрських дельфінів. Тобто у нас в Україні існує цілий флот браконьєрів, які спеціалізуються на видобутку осетрових у Чорному морі, і, напевно, серед них є умільці, які ловлять дельфінів. Тим паче, що їх особливо й ловити не треба – вони самі потрапляють до браконьєрських сіток, поставлених на рибу. Таких просто переправляють до дельфінаріїв. Можливо, там уже існує система, яка, на жаль, ніким не відстежена, і орган Мінприроди цим не займається. І от саме завдяки цій налагодженій системі й існує такий комерційний ринок українських дельфінів.
Найгірше у цій ситуації те, що органи Мінприроди, керівництво якої постійно змінюється, не можуть нормально проаналізувати ситуацію і замкнути всі ці дельфінарії. Неодноразово громадські організації України звертались до Мінприроди зі скаргами, розповідали про те, що в цих комерційних закладах немає відповідних дозволів на дельфінів, що утримання дельфінів незаконне, що при утриманні порушуються норми закону про захист тварин від жорстокого поводження тощо. Та Мінприроди ніколи не доводило справу до кінця, оскільки туди приходив новий начальник, у нього завжди були нові вказівки. Можливо, комерсанти відкупались. Але так чи інакше, дельфінарії надалі існують.
Тому, як на мене, єдиний спосіб боротьби з комерційними дельфінаріями – переконати громадян України, зокрема й киян, не відвідувати ці заклади, саботувати їх відвідування, не приходити і не платити гроші. І тоді комерсантам буде невигідно займатися цим чорним бізнесом.
Повинен додати, що крім завдання комерсантами шкоди природі, оскільки вони експлуатують рідкісних червонокнижних тварин, останніх ще й жорстоко утримують, порушуючи закон про захист тварин від жорстокого поводження, оскільки в природі дельфіни живуть 40-50 років, а в дельфінаріях – лише 3-4, тобто вдесятеро менше. По-друге, у природі дельфіни звикли плавати по 50-100 кілометрів на добу. У дельфінаріях, зрозуміло, таких відстаней вони долати не можуть, в результаті чого порушується весь їхній життєвий цикл. У природі дельфіни постійно ловлять рибу, у дельфінаріях же їх годують лише кілька разів на добу, причому не живою, а мороженою рибою. У природі дельфіни живуть дуже соціальними зграями – в них є і тато, і мати, і малюки, якими дорослі тварини опікуються. У дельфінаріях же дельфіни нудьгують, оскільки існують на самоті. У цих ссавців є спеціальні «прилади» - сонари, ехолокатори, за якими вони орієнтуються у воді. Проте одна річ, коли це відбувається у морі, і зовсім інша – в обмеженому просторі. В результаті дельфіни божеволіють через те, що звуки сонарів повертаються до них. Я вже не кажу про те, що вода у басейнах не відповідає нормам морської, що комерсанти задля того, щоби витрачати менше грошей на очищення води, додають до неї хлор, через що дельфіни часто отримують опіки і ушкоджують очі. Слід додати, що всі ці різноманітні водні атракціони просто мучать дельфінів, оскільки вони, наприклад, в Одесі, працюють по кілька разів на добу, і навіть уночі. Відомі випадки, коли дельфіни через психічний стан виходили з-під контролю і нападали на своїх дресувальників та людей, які купались у басейні разом з ними, і ламали їм хребти – адже дельфін важить кілька сотень кілограмів. Востаннє таке трапилося цього року в Північній Америці. Тож ці атракціони небезпечні.
Щодо дельфінотерапії – то це також сумнівна справа, адже з цього приводу немає серйозних наукових досліджень, що доводили б поліпшення стану хворих. З іншого боку, слід пам’ятати, що тварини живуть у дельфінаріях тривалий час, вони випорожнюються у басейни, тому люди, в тому числі й діти, які купаються з тваринами, можуть заразитись різноманітними глистами і сальмонелою. І оскільки воду змінюють не надто часто, та й у басейні її не так багато, люди купаються у випорожненнях дельфінів, що з точки зору гігієни шкідливо. Про яку дельфінотерапію можна говорити, якщо сама тварина перебуває у стресовому стані? Звичайно, певні позитивні моменти існують у спілкуванні людини з будь-якою твариною. Але ж ця тварина, той самий кіт, собака, кінь повинні бути у доброму гуморі, здорові, вгодовані. Якщо ж тварина замучена, то жодної терапії бути не може. Тому попереджаю про небезпеку наївних людей, які віддають свої гроші цим «дельфінотерапевтам» - крім забрудненої води, можливості зараження сальмонелою та іншими паразитами не виключено ще й завдання шокового удару самим дельфіном дитині чи хворому дорослому.
Тому, на мій погляд, було б чудово, якби в один прекрасний момент всі ці дельфінарії закрились через те, що люди припинили туди ходити.
Щодо бездіяльності правоохоронних органів, то Мінприроди не доводить до прокуратури всі ці факти порушень, пов’язаних з дельфінаріями. У прокуратури є свій ценз – вона займається крупними порушеннями, а невиконання закону про жорстоке поводження з тваринами не можна аргументувати грошима. Те, що немає дозволів на рідкісних тварин, – факт. Проте заявку про передання справ до прокуратури повинне робити Мінприроди, оскільки саме міністерство проводило перевірки. Громадські організації не допускали до таких перевірок. Тож наявна бездіяльність природоохоронних державних органів. І виходить, що Мінприроди потурає браконьєрам.
Тетяна Федорчук, «Вечірній Київ»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике