Колонка редактора
Правду казав Віктор Федорович – не в Хургаді якійсь єгипетській відпочивати треба, а в Херсоні рідному чи в тому ж Севастополі в Криму. В Єгипті, щоб тебе покатав туристичний підводний човен "Синдбад", гроші треба платити, за які поряд з твоїм ілюмінатором по дну Червоного моря пливтиме тільки найманий аквалангіст і зграї різноколірних рибок, яких він підгодовує. А в рідному українському Севастополі "за безкоштовно" можна бачити набагато більші "косяки" смугастих матросів із цілої армади чужоземних військових кораблів, які годуються в українському Криму. Причому діятиме цей атракціон, як відомо, довгих 25 років – в інший країнах таке без війни не побачиш…
Днями матроси чужого військово-морського флоту на славу погуляли в українському Криму, відзначаючи своє свято. А один іменитий московський гість у картузику вже вкотре смаковито заявив, що Севастополь бачить тільки "городом слави рассійскіх маряков". І навіть на надзвичайно толерантне і тихеньке прохання українського МЗСу більше не робити так, щоб народи лобами не зіштовхувати, цей гість забугорний заявив, що краще знає, як йому можна поводитися в Україні…
Цікаво, як швидко ці хлопці забули, хто першим зі слов'ян здобув землі того Севастополя славою зброї своєї. А був же це київський князь Володимир Великий – той, що Русь хрестив. І саме київська дружина 988 року взяла Херсонес, що в Києві Корсунем звали. А потім так само переможно ці землі захоплювали князі з Києва Олег та Ігор. А ще пізніше українські козаки штурмом брали і Очаків, Євпаторію, Кафу й практично кожне місто Криму. Заїжджі гості не люблять згадувати ні про київських дружинників, ні про козаків-запорожців – їм миліші криваві оборони Севастополя? Що ж, гріх їм тоді не знати, що найзнаменитіші герої оборони 1854–55 років, боцман Буденко і матроси Петро Кішка і Гнат Шевченко – теж українці. І коли біля Сапун-гори на вулиці імені Кішки згадують "славного рассійского воіна Кошку", то замість перекручувати його прізвище, варто було б поцікавитися біографією героя. Матрос, який прославився тим, що щоночі з вилазки притягував по полоненому турецькому солдатові чи офіцерові, народився у селі на Вінниччині. Тут виріс, звідси на флот пішов, а після війни з турками повернувся додому, чумакував, працював у лісі, знову служив на флоті й помирати повернувся таки знову до рідного українського села… Так само в тій Кримській війні і Ізмаїл з Очаковим та Хаджибеєм були политі кров'ю православних українських козаків. Що вже й казати про Другу світову війну, коли за Крим билися проти німців тисячі й тисяч українців, а за другу оборону Севастополя Героями Радянського Союзу стали українці Василь Цибулько, Іван Богатир, Микола Фільченков, Марія Байда?.. Чи тяга вибірково приватизувати чужих героїв – це перший крок до потуг реприватизації чужої землі?!
Добре, що мислячі наші сусіди не прагнуть рівнятися на подібних діячів. Та й наших політиків від таких заяв таки коробить, адже дружба дружбою, а, як кажуть сусіди, "табачок – врозь". Бо тут і без заяв "недобросусідських" треба думати, як пояснити народові, чому так неймовірно різко підскакує із серпня в ціні газ, за який заплатили Севастополем під чужу базу…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Про газ і дим над чужими кораблями"