Колонка оглядача
Я пам'ятаю, як зароджувалася Незалежність. Як ми чекали новини з революції на граніті, московський путч та 24 серпня 1991-го. Все почалося 20 років тому, 16 липня 1990 року в день проголошення Декларації про державний суверенітет України.
Тоді ті події мені здавалися перемогою, і було усвідомлення, що світле майбутнє вже на горизонті. Подібні відчуття до цього були лише у 1981 році, коли мене приймали в жовтенята. Червоний запал минув у 1989-му, коли відмовився вступити в комсомол. А горизонти незалежності покрилися туманом у 1994-му, коли місячна зарплатня була менше 10 доларів.
Новий сплеск національної самосвідомості був у 2004-му. Але недовго музика лунала… І ось тепер, у 2010-му, розумію, що декларація 16 липня стала не вказівною зіркою патріотів, а рятівною діркою в законодавстві для тих, хто прагнув стати не господарем на власній землі, а князем у хоч і маленькій, але країні. І принципи князівства близькі до феодальних. Складається враження, що застосоване парламентаріями всіхпримиряюче слово "суверенітет", яке походить від французького souverain – "вищий", "верховний" – людина наділена необмеженою владою в державі, чорною тінню накрило країну. І вже 20 років Україна лише в деклараціях є у владі народу. А насправді нею керують князі та князьки, які відгороджуються від людей охороною, високими парканами та тонованим склом дорогих автівок. Монархізм французи не застосували, бо це влада однієї людини, а суверенів може бути багато. В Україні їх дуже багато. І колишніх тут не буває. Хто при Совєтах жив, той і зараз не бідує.
Князь гуляє, чернь працює. Закон виконується зверху вниз, тобто інтереси суверена вищі і важливіші. При наближенні суверена чернь можна і мигалками на узбіччя, а можна і обличчям на паркет. Суверен, він завжди дбає про народ, із біг-борда дивиться на нього. Чому із біг-борда? Щоб маркером нічого не домалювали.
"Він потрібен Україні", "Вона працює"… Принтери найбільших рекламних агенцій зараз працюють на повну, щоб незабаром порадувати погляд народу забутими або новими обличчями. Вибори наближаються.
Агітки потраплять до поштових скриньок українців майже одночасно з рахунками на газ за новими цінами. На відміну від попередніх підвищень, це не стане "платою за незалежність". Але це не завадить місцевим князькам розповідати казки про світле майбутнє.
Але, як кажуть в народі, пам'ятайте, що обіцяти – ще не означає одружитися…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Декларувати – ще не означає прагнути"