"Покарання" за... сумлінність?

Журналіст "Прес-Центру" з'ясував, чому Черкаси ніяк не можуть позбутися стихійних смітників.
Черкаські комунальники роблять усе, щоб вивозити сміття не з дворів черкащан, а зі стихійних смітників. У цьому кореспондент "Прес-Центру" переконався на власному досвіді.
Під кінець п'ятирічного терміну роботи нинішнього міського голови комунальне підприємство "Черкаська служба чистоти" нарешті почало вивозити побутове сміття з приватного сектору двічі на тиждень. Здоровий глузд взяв гору: треба зовсім не мати уявлень про життя громадян, щоб вимагати нагромаджувати у домоволодіннях смердюче сміття протягом тижня.
Але проблему сміття в Черкасах до кінця не розв'язано: адже є ще негабаритне, будівельне та інше сміття, для вивозу якого необхідно спеціально викликати сміттєвози. Втім, черкащани не дуже обтяжують себе цією проблемою: мішки з непотребом у ліпшому разі виносять під комунальні сміттєві контейнери, а в гіршому – просто влаштовують стихійні смітники на найближчому перехресті.
Щомісяця КП "Черкаська служба чистоти" вивозить непобутове сміття у середньому з 50 дворів. Усього-на-всього. Як зазначили у комунальному підприємстві, люди не замовляють цієї послуги, тому що не хочуть платити.
– Черкащани звикли викидати сміття просто під ноги на вулицю, – бідкається директор КП "Черкаська служба чистоти" Олександр Варденський. – А потім, коли по місту розкидане сміття, чомусь звинувачують нашу службу. Хоча ми не прибиральники. Ми надаємо послугу вивозу сміття.
Автор цих рядків спробував на власному досвіді перевірити, як служба чистоти надає цю саму послугу.
Мені потрібно було вивезти півтора кубічного метра будівельного сміття і старий диван. Пам'ятаючи суворі слова начальника управління житлово-комунального господарства міськвиконкому Василя Старікова, що "тим, хто утворюватиме несанкціоновані сміттєзвалища, загрожує чималий штраф", я не став брати приклад з таких-от нецивілізованих суб'єктів, а зателефонував у "Черкаську службу чистоти".
Зізнаюся, набираючи номер 64-30-55, я розраховував, що зараз викличу сміттєвоз, а потім оплачу надану послугу – неважливо, безпосередньо в руки водія чи в банку на відповідний рахунок. Розраховувати на довіру комунальників я мав повне право, оскільки вже станом на червень оплатив вивіз "твердих побутових відходів", тобто звичайного сміття, по вересень включно. Але, на свій подив, я почув чемне запрошення: "Приїжджайте до нас, ми про все домовимося".
Для мене дістатися "штаб-квартири" служби чистоти – це 45 хвилин в один бік. Отже, довелося відпрошуватися з роботи на дві години. Доїхавши тролейбусом до зупинки "Вулиця Чайковського" і пройшовши ще з кілометр до приміщення служби чистоти, розміщеному в глухому районі Черкас (не знаю, правда, як такі прогулянки даються літнім і хворим людям), я мав задоволення поспілкуватися з працівниками абонентського відділу служби чистоти. Всі вони – дуже чемні люди, згідні й підказати ліпший варіант, і піти назустріч. Але незрозуміло ким вигадані "правила гри" змушують їх працювати в умовах, більш властивих минулому століттю, ніж сучасному інформаційному суспільству. По Інтернету, телефону, через електронні платіжні системи тут питання не вирішуються.
Мені швидко порахували, що послуга коштуватиме 108 гривень з копійками, попередили, що завантажувати доведеться самому, оскільки вантажників у службі чистоти немає. Оскільки в кишені я мав тільки 100 гривень, довелося йти собі ні з чим, а наступного дня знов відпрошуватися з роботи на дві години, знов добиратися через усе місто до вулиці Чайковського, знов пройтися пару кілометрів туди й назад...
Гроші в мене взяли, заповнили чотири чи п'ять різноманітних папірців, чемно спитали, коли мені буде зручно зустріти самоскид... Розуміючи мої труднощі (не можу ж я щодня відпрошуватися з роботи), майстер погодилася підігнати машину рано-вранці, на восьму годину.
І от, нарешті, не минуло й трьох днів, як я звільнився від свого набридлого сміття. Весь цей час я стійко відганяв від себе нав'язливу думку про те, що якби я вивіз його возиком на найближчий стихійний смітник (а саме так, якщо вірити пану Варденському, й робить більшість черкащан), комунальникам довелося б забирати його звідти зовсім безкоштовно. Точніше, за рахунок міського бюджету. І ще десь вишукувати вантажників. А я в цьому разі зберіг би й гроші, й час, і зусилля, і нерви. Ці думки я відганяв від себе. "Зате я вчинив як сумлінний городянин!" – казав я собі, а заодно й достеменно з'ясував, чому Черкаси ніяк не можуть позбутися стихійних смітників...

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике