Хвороба, що лікується хворобою

Сучасна медицина віддає перевагу гомеопатичним методам лікування У неї вірили, як в останню надію на зцілення, але водночас відкидали і як науку, і як метод лікування. І донині не припиняються суперечки щодо місця та ролі гомеопатії в сучасній медицині. Слово «гомеопатія» буквально означає «подібна хвороба». Несподіване й велике відкриття Гомеопатія як наука була заснована Самуїлом Ганеманом. Ставши лікарем, Ганеман зауважив, що, призначаючи ліки та лікуючи одну хворобу, пацієнт дістає купу побічних реакцій і токсичних ефектів, унаслідок чого з’являлися нові недуги. Традиційна медицина притлумлювала лише симптоми, самі ж захворювання не зникали, а переходили у хронічну форму. Ганеман почав шукати вихід. Вивчивши властивості хініну, речовини, котра у звичайних дозах допомагає при малярії, він дійшов висновку, що в малих дозах цей засіб може викликати такі самі симптоми, як і сама хвороба. Тоді й був сформульований основний принцип гомеопатії: подібне лікуємо подібним. Бджоли, каміння, метали і квіти Ганеман збагнув, що сама природа дала людині ліки для зцілення, коли можна лікувати не окремий симптом, а власне недугу, уникаючи побічної дії препаратів. Він уперше розробив фармакопею гомеопатичних засобів, перевіряючи їхню дію на здорових людях. До сьогодні 70% гомеопатичних препаратів – розробки доктора Ганемана. Ліки він отримував з навколишнього середовища. Це вся таблиця Мендєлєєва (включаючи й важкі метали), препарати природного органічного походження (отрути павуків, бджіл, змій), а також неорганічні компоненти (каміння, мінерали). Головний принцип, за яким добирався матеріал для ліків, була його токсичність. Тобто кожен препарат, котрий викликає класичний клінічний симптом, може використовуватись у гомеопатії. Найпростіше це можна пояснити на прикладі цибулі. Скажімо, під час нарізання цього овочу у вас можуть виникнути класичні симптоми ГРВІ: подразнення носа, очей, в особливо чутливих людей – біль під час ковтання. Якщо у здорової людини під час розрізання цибулі з’являються ознаки кон’юнктивіту, алергічного дерматиту, то хворого з такими самими симптомами можна з допомогою цибулі лікувати, а також застосовувати її з метою профілактики. Або апіс – бджолина отрута також дає яскраво виражені клінічні симптоми. Укус бджоли спричиняє набряк, свербіж, біль. З апісу гомеопати готують чудові ліки, котрі знімають схожі симптоми: алергічні стани, набряки, тромбофлебіт, тонзиліт. Отрута й ліки: різниця в дозах Але як можна використовувати токсичні препарати, такі, приміром, як арсеній, меркурій, титан, нікель чи золото, на користь людини. І тут Ганеман зробив своє друге велике відкриття: він дійшов висновку, що компоненти потрібно розбавляти. Ця унікальна система виготовлення гомеопатичних ліків застосовується донині. Метод, на перший погляд, простий: розведення і збовтування. Діючу речовину розчиняють у дистильованій воді та збовтують (динамізують). Кожен препарат беруть у сухому вигляді, екстракті чи текстурі, тобто у високій концентрації. Одна частина первинної речовини розбавляється у 10 частинах дистильованої води, збовтується 10 разів, й одержується перше десятиразове розведення. Далі один мілілітр отриманого розчину переноситься до наступної пробірки, куди знову додається десять мілілітрів води і знову, як кажуть гомеопати, динамізується. Причому збовтування завжди здійснюється в ручному режимі, навіть на великих німецьких фармацевтичних заводах жорстко дотримуються цього правила. Такий процес можна виконувати до нескінченності. Кожне розбавляння відрізняється від попереднього. Прикметним є те, що вже після 30-того розведення в розчині не лишається й сліду від первинної речовини, але при цьому він не втрачає своїх лікувальних властивостей. Відбиток на воді Людство й зараз не має чіткої відповіді, як саме діє гомеопатія. Існує думка, що препарат впливає на рецептори клітини, внаслідок чого змінюється її активність, клітина ніби одужує, одночасно оздоровлюється весь організм. Молекули лікувальної речовини накладають відбиток на молекули води (вода повинна бути обов’язково дистильованою, оскільки вона не несе жодної інформації). Вода неначе фотографує все, що відбувається довкола. А коли здійснюється розведення і збовтування, починається активний рух молекул. Динамізуючи ліки, цілюща речовина робить чіткіший відбиток на всіх молекулах води. Маленька молекула Н2О несе на собі чистий відбиток того, що ми розводимо, і стає тим самим меркурієм, титаном чи нікелем, але в нетоксичній формі. Іншими словами, первинна речовина відіграє роль матриці, а розчинник допомагає утворенню відбитків або копій цієї речовини. Гомеопатичні препарати однаково ефективно діють, активно всмоктуючись через слизові оболонки рота, шлунка, епітелій респіраторного тракту і шкіри. Сьогодні гомеопатія, як в Україні, так і в усьому світі, переживає друге народження й бурхливо розвивається. Останнім часом через забруднення довкілля, продуктів харчування, вживання великої кількості ліків у багатьох людей виникає токсикоз організму та синдром передозування, що викликають безліч побічних явищ. Саме тому населення провідних країн світу віддає перевагу гомеопатичним методам лікування.
З перших вуст Основні принципи методу доктора Ганемана Катерина Цвєткова, кандидат медичних наук, спеціаліст в галузі педіатрії, пульмонології, гомеопатії Гомеопатія -- не панацея. Так вважають і самі лікарі, скажімо гострий апендицит не можна вилікувати з допомогою солодких крупинок чи крапель. Але, безперечно, хороший і дієвий спосіб перемогти хвороби, покращити імунітет і навіть відкорегувати поведінку, не спричиняючи шкоди організмові. Гомеопатичне лікування є стимуляцією процесів саморегуляції організму Кріме того, гомеопатія це ще й філософський спосіб лікування, котрий змінює сприйняття лікаря і хворого у звичному для нас змісті. З допомогою цього методу можна передбачити, чим буде хворіти людина і наскільки важким буде перебіг недуги. Грамотний лікар-гомеопат вміє визначити, чим пацієнт може захворіти навіть через 10 років. І все це без дара ясновидіння, а з допомогою наукових разробок і принципів доктора Ганемана. Відтак, головним в гомеопатії є індивідуальний підхід. Найскладніше визначити який з препаратів підходить конкретній людині при тій чи іншій хворобі. Враховується все – спадковість, тип темпераменту і характер, тілобудова, зовнішній вигляд і навіть те, як веде себе пацієнт у кабінеті лікаря. Беруться до уваги і інші фактори: чим і як хворіла людина, які має харчові уподобання, які щеплення були зроблені, які ліки приймались у великій кількості. Неможна починати лікування не врахувавши атмосфери, в якій живе людина, адже дуже часто ми починаємо хворіти, реагуючи на певну життєву ситуацію. Тому гомеопат має бути ще й психологом, аби дізнатись про всі подробиці життя пацієнта. Наступний принцип гомеопатії -- лікувати не хворобу, а людину. Гомеопатичні засоби допомагають організмові самовиліковуватись. Важливо лише потрапити з ним у «резонанс» і призначити ті препарати, які відповідають індивідуальності людини. В гомеопатії не є виключенням випадки, коли у лікаря проходять курс лікування п’ять хворих з однаковим діагнозом, але всі отримують різні препарати. Ще одна суттєва особливість методу -- мікроскопічні дози. Сильне розведення лікувальної речовини у гомеопатії зводить нанівець ризик алергічних реакцій і будь-якої токсичної дії. Гомеопатичні ліки практично нешкідливі. Але приймати їх без призначення лікаря або порушувати правила прийому неможна. Недопустимо перевищувати і дозу препарату чи приймати його довше, ніж призначив лікар. Важливий аргумент на користь гомеопатії -- відсутність обмежень. Гомеопатія показана людям будь-якого віку і при різних порушеннях. Часто до неї звертаються тоді, коли традиційна медицина виявляється безсилою або протипоказана (алергія, іммунодефіцит, аутоіммунні, ендокринні, обмінні захворювання, вагітність). Солодкими горошинами можна лікувати навіть немовлят. У пацієнтів часто виникає питання чи можна поєднувати гомеопатію з традиційним лікуванням. Гомеопатію можна, а у деяких випадках і потрібно призначати разом з традиційними засобами. Як показав досвід, поєднуючи її, наприклад, з антибіотиками чи з гормональними засобами, дія аллопатичних препаратів була більш мякою, без побічних реакцій. Особливо це важливо при лікуванні дітей, вагітних жінок і людей похилого віку.
«Вечірній Київ»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике