Пам'ятку архітектури хочуть приватизувати її мешканці

У будинку колишньої контори управителя маєтку князів Лопухіних, що в Корсуні-Шевченківському, колись шурхотіли великі гроші. Адже управитель займався фінансовими справами маєтку, контора була своєрідною бухгалтерією. Нині ж будинок стоїть обдертий та бідний, і ніхто не знає, де нашкребти грошей на його ремонт.
18 травня мешканці будинку, міська влада та керівництво заповідника надіслали губернатору звернення з проханням вирішити питання ремонту будинку. Відповіді поки що немає…
Двоповерхова споруда стоїть на скелястому березі річки Рось, зліва від мосту, що веде на острів Коцюбинського. Нині це восьмиквартирний житловий будинок, що належить до об'єктів комунальної власності міста, де проживають сім сімей. Однак будівля розташована на території заповідника та входить до складу його палацово-паркового ансамблю. Саме тому мешканці будинку позбавлені права приватизувати його. Через це й виник конфлікт. Люди категорично відмовляються робити у будинку якийсь ремонт, вважаючи, що це повинна робити влада. Ускладнюється ситуація й тим, що в будинку немає ніяких зручностей: ні води, ні тепла, ні каналізації.
За словами міського голови Корсуня-Шевченківського Михайла Самойленка, на ремонт будинку треба більше 300 тисяч гривень, а в міському бюджеті таких грошей немає. Про купівлю нових квартир для цих людей взагалі не йдеться. Тому нині у обласної влади просять, як виняток, надати дозвіл на створення у цьому будинку об'єднання співвласників багатоквартирних будинків з наданням права приватизації його, але з забороною змінювати архітектуру фасаду будинку. Це дасть змогу відремонтувати будинок без бюджетних коштів.
Однак категорично проти такої приватизації керівництво заповідника. На думку його директора Парасковії Степенькіної, квартири після цього може хтось викупити і оточити будинок височенним забором, зробити собі під'їзд.
– А цього не можна допустити! – наголошує Парасковія Яківна. – Що ж до ремонтів, то люди живуть у тих квартирах уже багато років і, вважаю, повинні самі утримувати майно в належному стані. Проблем би не було взагалі, якби свого часу будинок передали на баланс заповідника, а людям дали квартири. А так виходить, що приїжджають до нас групи відвідувачів, а якась господиня у цей час вивісила прання. І приїжджих можна зрозуміти, які обурюються тим, куди вони приїхали, і господиню будинку, якій більше нікуди вішати випрані речі.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике