Колонка редактора
Щойно знайшов у своїй електронній поштовій скриньці запрошення на участь у десятиденному журналістському семінарі в німецькому Лейпцигу. Все було б добре, якби не умова: обов'язкове добре володіння німецькою мовою. Незважаючи на те, що в школі в усіх моїх чотирьох учителів-"німців" я вважався одним з найкращих учнів, нині мій словниковий запас німецької далеко не "дас іст фантастіш"…
Радує те, що два мої університетські дипломи дозволяють не думати хоча б про те, як нині довелося б проходити незалежне оцінювання – знамените ЗНО. Ця коротка абревіатура з трьох літер вже не тільки для недбалих школярів останнім часом звучить навіть серйознішою лайкою, аніж інша загальновідома трилітерна комбінація. Цікаво, що навіть черкаські відмінники і переможці олімпіад не змогли розібратися з тестами від нового Міносвіти і вийшли на майдан перед обладміністрацією з протестною акцією. Випускники обурено стверджують: у ситуації, коли на одне запитання давалося декілька варіантів правильних відповідей, тестування перетворилося на "битву екстрасенсів".
Для таких занадто "вумних" молодих людей новий законопроект 2450, з яким нині тиняються коридорами Верховної Ради народні обранці, передбачає певні обмеження свободи зібрань. В усякому разі, в цьому переконані учасники іншої акції під стінами ОДА – члени молодіжного громадського об'єднання "Демократичний альянс". На знак протесту вони вишикувалися у формі літер слова "ТАК", коли говорили про свободу слова, і "написали" своїми тілами із закладеними за спину руками слово "НІ", коли говорили про можливість обмеження цієї свободи. Майдан зразка 2004 року навчив їх любити раз отримані права й свободу. Хоча навіть у волелюбних Черкасах завжди знайдеться той, хто буркне: "Їм би в армії перед єфрейтором шикуватися, а не псувати владі пейзаж за вікном!"
Та повернемось до того ж незалежного зовнішнього тестування і проблем вступу до університетів-інститутів. Цікаво, що в умовах постійного скорочення чисельності місць для студентів, навчання яких оплачує держава, ще й зменшуються можливості для вступу навіть тих, за кого готові платити батьки – цієї можливості їх можуть позбавити "кострубатості" в завданнях ЗНО. Правда, Міносвіти клянеться, що тести, розроблені його професіоналами – мало не ідеальні. Мовляв, просто по всій країні школярі і їхні викладачі поголовно не дотягують до рівня володіння тією ж англійською професорами відомства Табачника.
Цікаво, а як же тоді з одночасним настирливим зондуванням можливостей для посиленого навчання в українських школах російської мови? Може, це обґрунтування необхідності введення замість англійської, бо її все одно, мовляв, не вчать на належному рівні? Колись чудовий поет Маяковський сказав: "Да будь я и негром преклонных годов – и то, без унынья и лени я русский бы выучил только за то, что им разговаривал Ленин!" Не бачу, через кого із росіян-сучасників я нині вчив би російську, якби її не знав. А от Маяковський, Чехов чи Ахматова того таки варті. Втім, як і Гете, Шиллер чи Вальтер Скотт. Таки, як не крути, іноземні мови варто вчити. Але з якого добра-дива віддавати котрійсь із них перевагу й прискіпливий контроль міністерства? Я ось скажімо, таки так – хотів би швидко вивчити німецьку…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "На розпутті між "дас іст фантастіш" і "очєнь харашо""