Валерій Жартун: «Не знаю, хто ще гратиме за 40 гривень»

Бронзові медалі, які здобула рівненська баскетбольна жіноча команда «Сузір’я-НУВГП» у вищій лізі чемпіонату України, стали для багатьох як місцевих, так і столичних фахівців міні-сенсацією. Команда, яка грала на голому ентузіазмі, маючи у складі лише чотирьох дорослих гравців, змогла те, що не вдалося багатьом більш забезпеченим клубам. У чому секрет — ми запитали в її наставника Валерія Жартуна.
— З одного боку, як це не прикро, жіночий чемпіонат в Україні дуже слабкий. З іншого — дуже важливо, коли у команди одна школа, усі гравці з одного міста, і старші, й молодші добре один одного знають. Це, напевно, і є секрет.
Здобутими медалями я дуже задоволений, адже крім безпосередньо нагород, дівчата ще й отримали звання майстрів спорту. Зізнаюся, що перед стартом чемпіонату про медалі ми і не мріяли. Було завдання вийти до фінальної шістки і там бути четвертими-п’ятими. Врешті ж вийшло так, що цілком могли зачепитися за «срібло». На жаль, зазнали двох прикрих поразок з мінімальною різницею.
— Як вдавалося налаштовувати команду на бій, адже грали дівчата без будь-якої оплати?
— Насамперед дівчата самі цього хотіли. Коли посеред сезону зрозуміли, що можемо претендувати на медалі, вирішили, що треба боротися. Не думаю, що ще хтось за 40 гривень, передбачених на харчування, буде півтори години викладатися на всі сто.
— Як відреагували столичні функціонери на вашу «бронзу»?
— Представники Федерації, які прийшли на нагородження під час останнього туру, кілька разів перепитували, як це Рівне стало призером, мовляв, це неможливо. Перед початком сезону на нас ніхто не ставив, називали нашу групу найслабшою. Потім казали, що нам пощастило потрапити до фіналу. У підсумку переможець нашої групи столичний «ТІМ-СКУФ» став чемпіоном, а ми бронзовими призерами.
— Паралельно з офіційною вищою лігою в Україні існує ще й більш сильна комерційна УПБЛ, чи немає бажання змагатися там?
— Команди в УПБЛ підбирає директорат ліги. Причому обирають вони не так команди, як міста, де клуби завдяки фінансуванню ліги з’являються з нуля. Скажімо, у Львові чи Івано-Франківську гравців ніколи не було, але там було вирішено створити клуби.
— Цікаво, а чому обрали Івано-Франківськ, де і населення менше, і традиції порівняно з Рівним скромніші?
— Сам би хотів це запитати, щоправда, не знаю у кого.
— Чоловічі чемпіонати об’єдналися, чи є перспектива об’єднання жіночих ліг?
— Мова про це йде. Хотілося, щоб функціонери знайшли спільну мову. Не може бути в одній країні двох паралельних ліг.
— Чи не боїтеся, що після такого успішного сезону клуби тієї ж УПБЛ зацікавляться вашими гравцями?
— Запрошення були й раніше. Скажімо, Аня Єремейчук вже чотири роки виступає за різні збірні, нині вона на зборах у складі «молодіжки». За нею постійно полюють клуби. Втім, переходити чи ні — це буде винятково її особисте рішення, я не маю важелів, щоб її затримати.
— А є ще у вас члени збірної?
— Так, Вікторія Коваль та Тетяна Алексейчук — кандидати до кадетської збірної.
— Які плани у «Сузір’я» на наступний сезон?
— Складно про щось говорити, адже невідомо, якою буде наша ліга. Чекатимемо кінця серпня, коли мають бути готові регламентуючі документи. Єдине, що можу сказати впевнено — команда і в наступному сезоні гратиме, де — це вже інше питання.
— Звідки «Сузір’я» отримує фінансування?
— Протягом минулого сезону ми трималися на трьох фінансових китах — це обласний та міський бюджети, а також НУВГП. До того ж усі наші діти навчаються в ОСДЮШОР. Саме за рахунок спортшколи побудований наш тренувальний процес.
— Щодо ОСДЮШОР, як наші дівчачі команди виступили в юнацькій лізі України?
— Колективи 1996 та 1998 років народження стали срібними призерами, а 1994 — бронзовими. 16-річні дівчата вже цього сезону грали за дорослу команду, наступного планую залучати 14-річних. Хоч якось треба створювати конкуренцію.
А загалом за останні роки ситуація в області з дівчачим баскетболом суттєво змінилася. Насамперед завдяки обласній дитячо-юнацькій лізі, яку ОСДЮШОР проводить як серед дівчат, так і серед хлопців. З’явилися дівчачі команди у Балашівці Березнівського району, Сарнах, Костополі. Вони ще слабенькі, але окремих гравців ми вже залучаємо до всеукраїнських змагань.
— Чи є можливість дівчат з районів переводити на навчання до Рівного?
— Якщо з’явиться дитина, яка зможе у перспективі грати за «Сузір’я», збірну України, думаю, ми з директором ОСДЮШОР Сергієм Шемосюком знайдемо таку можливість. Але поки що таких нема.

Источник: Газета "Рівне вечірнє" | Прочитать на источнике