Про дельфінарії та дельфінів

У Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Одесі та кількох містах Криму нещодавно було відкрито дельфінарії. Те, що написано на їх фасадах (розведення тварин, спілкування з ними, любов до дельфінів тощо), – це все пустопорожні слова. Насправді, головна мета дельфінаріїв – заробляння грошей за будь-яку ціну, нажива на загибелі та стражданнях дельфінів. Наведу лише один факт: у природі дельфін живе 30 років, а в дельфінаріях – до 5 років. Загибель новонароджених дельфінів у цих закладах становить 50%. Це красномовно підтверджує, що дельфінарії для цих розумних тварин – справжнє хлороване пекло.
Хочу поговорити ще про одну тему – так звану дельфінотерапію. Захисники комерційних дельфінаріїв кажуть про те, що дуже корисний напрям лікування дітей та дорослих від низки складних захворювань – саме дельфінотерапія. На жаль, чимало людей «купуються» на подібні рекламу, водять туди своїх дітей і платять чималі гроші за проходження курсу такого «лікування». Насправді ж, це – ні що інше, як блюзнірство. Адже дельфінотерапії як методу лікування не існує. Існує природотерапія, тобто лікування на фоні природи або спілкування з живими істотами. Так само можна говорити про собако-, кішко-, конетерапію тощо. Якби, скажімо, вовки чи ведмеді були менш агресивними, то можна було б займатися і вовко- або ведмедетерапією. Адже коли людина спілкується з тваринами, в неї покращується настрій, поліпшується кровообіг і таке інше – це веде до поліпшення самопочуття. Проте це не означає, що саме дельфіни, на відміну від інших тварин, так чудово діють на людину. Це супутня частина загальної терапії.
При цьому спілкування хворих людей, особливо дітей, з дельфінами має багато негативних наслідків, які керівники комерційних дельфінаріїв замовчують. Передусім, слід зазначити, що дельфіни – це дикі тварини. І як будь-які дикі тварини – вони агресивні. Відомо чимало випадків такої їхньої поведінки. Один з них стався минулої зими в Америці, коли дельфіни ламали кістки хворим або своїм дресирувальникам. Це було викликано або надмірним стресом тварин, або тим, що їх не годували чи били. Але це було. Тому, віддаючи дітей на спілкування з дельфінами, слід, передусім, пам’ятати про це. Потужна, сильна тварина вагою понад 100 кілограмів може стрибнути чи вдарити хвостом і поламати у кращому випадку ребра.
Другий момент полягає в тому, що, спілкуючись із дельфінами, люди можуть підхопити сальмонелу. Річ у тім, що дельфіни випорожнюються безпосередньо у відносно невеликий басейн, де плавають, а комерсанти не люблять витрачати гроші на постійну заміну води, її очищення. Тож людина в такому брудному басейні з випорожненнями дельфінів цілком може заразитись сальмонельозом.
Третій момент: природотерапія з дикими чи домашніми тваринами корисна тоді, коли ця тварина перебуває у нормальному для неї середовищі. Скажімо, кішка – вдома, собака – на природі, кінь – у нормальному приміщенні. Тоді тварина нормально реагує на людину і сприяє поліпшенню її самопочуття. Проте дельфін – тварина морів, він не привчений і не може жити в обмеженому просторі. Тому будь-які переконання керівників дельфінаріїв про те, що дельфінам там живеться добре – неправда. До того ж, дика тварина не звикла постійно спілкуватися з людьми. Скажімо, купаючись з дельфінами, люди не змивають крем від загару, жінки не зрізають нігті, якими наносять дельфінам рвані рани на боках. Природно, що дельфінам це не подобається, так само не подобається й те, що їх годують не живою, а мертвою рибою. Це викликає стрес і агресію. І коли тварина перебуває у такому поганому стані, вона ніяк не може сприяти лікуванню людини.
Слід пам’ятати також, що всі три види дельфінів, які мешкають в Україні, занесено до Червоної книги. Щороку їх чисельність скорочується. До комерційних дельфінаріїв вони потрапляють незаконно з допомогою різних оборудок і контрабанди. А люди, які ходять на вистави в дельфінарії, підтримують жорстоке поводження з тваринами. Тому закликаю всіх читачів не відвідувати київські дельфінарії і просити своїх родичів і знайомих робити так само.
Ваш Володимир БОРЕЙКО, директор Київського еколого-культурного центру для «Вечірнього Києва»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике