Художній керівник Київського Національного театру оперети розповів «Хрещатику» про особливості ювилейного 75-го сезону.
- Пане Струтинський, через місяць закриття сезону, чим і як ви дивували глядачів? - Сьогодні Київська оперета залишається вірною традиціям: дату закриття сезону (30 червня – «Хрещатик») визначили ще 75 років тому засновники театру Микола Садовський і Микола Лисенко. Як і вони, для відкриття ми готуємо прем'єри, закриваємо сезон гала-концертом. Зізнаюся, цей сезон був нелегким, але результативним: театр отримав статус Національного – головну нагороду, яку довго завойовував наполегливою працею. У театрі з'явилася музична вітальня, у якій відбувся вечір «Неополітанськой пісні» в аранжуванні Олександра Коржа й диригента Геннадія Бахія. На новій сцені з білим роялем ми відіграли дві прем'єри – «Вечір романсів» і, присвячений 200-літтю Шопена, вечір «Дотик до серця генія».
- Як ви урізноманітили репертуар, оперета все-таки доволі консервативний вид мистецтва? - Сьогодні глядачеві потрібні нововведення – могутній свіжий струмінь у театрі. Ним став вечір Шопена, у якому були три частини: інструментальна музика, вокальна - співали твори мовою оригіналу і фортепіанна частина, у якій молода талановита концертмейстер Ганна Поліщук виконала шість великих творів композитора. З головним диригентом Вадимом Перевозниковим ми наближаємо театр до стилю європейського музичного театру, у якого є свої цікаві канони й нововведення, якими дихає сьогодні Європа. І, звичайно, рухатимемося в цьому напрямі.
- Що перш за все плануруете розвивати? - Найважливіший для нас майданчик – центральний. На ньому - ми відіграли вечір «Відомий і невідомий Штраус», і будемо це робити кожного грудня перед Новим Роком. Вийшов, за відгуками глядачів, прекрасний театралізований вечір, який об'єднав у собі музичні фрагменти зі спектаклів і симфонічну концертну програму. Адже вся Європа сьогодні слухає музику Штрауса. Цікавим виявився і проект «Україна в піснях і романсах», виконаний молодими силами театру. Порадувала публіку і прем'єра спектаклю «Ключ на бруківці» на музику Оффенбаха для «Театру у фойє». Таке різноманіття підходів до репертуарної політики театру говорить ще і про те, що ми кожному театральному цеху даємо окремий розвиток, можливість проявити себе як гідну творчу одиницю.
- Готуєте новинки? - Звичайно, зараз готуємо прем'єру останньої роботи головного балетмейстера театру Олександра Сегаля, який нещодавно пішов із життя, на музику Дмитра Шостаковича - «Панночка й хуліган», модерн-балет «Українських вечорниць» або «Запрошуємо до України» - про сучасного Ромео і Джульєту, театр моди про життя великого кутюр’є, «Цілуй мене Кет» за Шекспіром. Повертаємо в репертуар «Циганського барона». Дай Боже, здоров'я, сил, коштів, щоб на все вистачило!
- Ви, напевно, і ночуєте в театрі при такому навантаженні? - Чесно кажучи, майже так. Така в нас професія, і ми повинні себе повністю віддавати на вівтар сцени. Якщо цього не робиш, сцена відвертається від тебе.
Спілкувалася: Людмила Ткаченко, «Хрещатик»
Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Богдан Струтинський: «Ми максимально наближаємо театр оперети до стилю європейського музичного театру»"