Еліксир життя, що росте під ногами

У всіх частинах світу ця сонячна квітка визнається лікарською рослиною широкого спектра дії. Мова йде про кульбабу. Щороку навесні природа приносить нам безцінний дар, яким ми милуємось, топчемо ногами, а часто-густо просто не помічаємо. А дарма. Бо в білому корені, візерунчастому листочку, жовтій квітці криється велика лікувальна сила. Недаремно в багатьох розвинених країнах світу (Японії, Франції, Німеччині, Швейцарії, Індії тощо) кульбаба – неодмінна складова салатів, тож її вирощують як культурну рослину. Оздоровити, очистити кров, збудити до активної дії залози однієї з найважливіших систем – травної, прискоривши тим самим обмін речовин та очищення організму, – усе це до снаги цій рослині. Недарма кульбабу вважають “еліксиром життя”, найліпшим засобом, що очищує кров і лімфу, розріджує кров, знижує кислотність ефективніше за імпортні вітаміни. Медицина Західної Європи застосовує цю рослину в разі туберкульозу легень, зоба, діабету, запалення очей, хвороб печінки та жовчного міхура. У Франції її культивують, уже виведено нові сорти з грубішим корінням і менш гірким листям – для профілактичного харчування. У США у штаті Огайо створено Товариство охорони кульбаби, метою якого є поширення серед американців знань про цю рослину. Ентузіасти запевняють, що кульбаба допомагає в разі недокрів’я, ниркової недостатності, ревматизму, неврозу, безсоння, шкірних недуг. Отже, рослина-лікар майже універсальна й інтернаціональна, і вистачить її на всіх, хай як інтенсивно її використовують. У Франції та Іспанії кульбаба культивується як городня рослина. Сік з молодих листочків рекомендують уживати для поліпшення складу крові, а листя й корінь – як засіб, що зменшує кількість холестерину в крові та лікує шкіру (зникають фурункули, вугри, ластовиння, мозолі, бородавки). У китайській народній медицині ця рослина застосовується як жарознижувальний, потогінний та лактогенний засіб. Болгарські травники використовують листки й сік для лікування атеросклерозу. У Німеччині вважають, що корінь кульбаби лікує нирки, а наземна частина – ревматизм. Представники народної медицини Польщі твердять, що кульбаба негативно діє на мікобактерії туберкульозу, а позитивно – на хворих з цукровим діабетом на початковій стадії, з недокрів’ям різного генезу й навіть з раком. Усі частини рослини (корінь, квіти, листя, пуп’янки) мають лікувальну силу через наявність у них вітамінів С, Е, каротину – найголовніших поживних і захисних речовин для організму. Крім того, у ній є вітаміни групи В, органічні кислоти, цукри, смоли. А в корені – полісахарид інулін, котрого під час цвітіння міститься близько 20%, але найбільше накопичується восени (40%), тому й рекомендують збирати корінь восени. Основною лікувальною речовиною в кульбабі вважають тараксацин – гірку на смак, білу речовину, тобто сік рослини. На думку травників, специфічна гіркота стимулює рух униз, а відтак природне та м’яке очищення організму, тому радять щодня вживати хоча б 3 ложки соку кульбаби (1 ст. л. розвести в 0,5 склянки перевареної води). Корисні речовини швидко засвоюються, водночас сприяючи виведенню шкідливих речовин з кишечнику. Крім того, корінь і траву кульбаби в нас застосовують для лікування печінки, жовчного міхура, коліту, гастриту, запору, геморою. Залишається додати хіба що такий факт: років 200 тому члени родини одного баварського короля після обіду заходили до салону, де на них чекав аптекар. З одного бутля він частував кожного повною чарочкою соку кульбаби, з другого – соку кропиви, щоб активізувалися процеси травлення і пришвидшилося виведення шлаків. Заготовляти лікувальну сировину просто, головне – правильно її висушити. Листя слід розстелити тонким шаром на підстилці, а коріння спочатку прив’ялити в купках, а потім також розстелити. Сухі корені можна змолоти на порошок.
«Вечірній Київ»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике