Олександр Федоров: «Діти будуть у нас займатися, незважаючи на те, якої вони національності і віри»

Інтерв’ю з головою правління спортивно-православного молодіжного центру «Благо» – Олександре Борисовичу, яка мета створення спортивно-православного молодіжного центру? – Спортивно-православний молодіжний центр «Благо» було створено на базі спортивних клубів «Соломенський» і «Самсон» за сприяння Фонду «Благословення» з благословення Митрополита Київського і всея України Блаженнійшого Володимира. Мета нашого закладу полягає в тім, щоб у роботі з молоддю поєднати виховання спортивне і духовне. І наші основні вихованці – діти з незаможних родин, тобто сироти, а також діти з неповних родин, діти-інваліди. Є родини, як зараз прийнято говорити, важкі. Тож ми займаємося, здебільшого, тими дітьми, що з тих чи інших причин не можуть ходити до дорогих клубів. Я відвідав 22 школи. Так, спортивні секції в них працюють, але там, переважно, займаються сторонні люди. А учні навіть тих шкіл, де існують такі секції, через брак коштів як не ходили туди, так і не ходять. – Як виникло таке об’єднання спорту і духовності? – Я вже протягом 27 років займаюся тренерсько-педагогічною роботою, виховав не одне покоління спортсменів. Бували такі випадки, що людина, яка має фізичну силу, проте позбавлена принципів духовності, моралі, застосовує цю силу не в тих напрямах. Нерідко такі люди потрапляли в неприємні ситуації. Не секрет, що зараз у нас, навіть у столиці, молодь часто займається не тим, що хотілося б бачити. Я тренував ще в радянські часи. Хоча багато негатива було в той час, проте спортивна робота все-таки велася на належному рівні. І діти могли обирати з п'яти, шести, семи секцій, де їм займатися. Вибір був великий, і при цьому все було безкоштовно. Зараз же за це треба сплачувати певну суму грошей, і часом чималу. Ми знаємо, що сьогодні і заробітна плата, і пенсії в багатьох людей, навіть у столиці, м’яко кажучи, скромні. Тому спочатку ми хотіли створити духовно-спортивну школу. А коли нам пояснили, що церкву відділено від держави, тоді ми пішли іншим шляхом – організували спортивний православний центр. На шляху його створення нам дуже посприяли Головне управління фізкультури і спорту м. Києва та Партія регіонів. Не буду приховувати, у нас були проблеми з Міністерством юстиції при оформленні документів. Проте за допомогою названих організацій нам удалося створити такий центр. – Ваш центр називається православним. Чи означає це, що дітям інших віросповідань шлях сюди закрито? – Багато хто мене запитують: «Чому саме православний?». По-перше, я сам – православна людина. Кажуть: «А от же інші діти?». У нас немає такого: якщо ти не православний, або взагалі невіруюча людина, то ти не маєш права приходити до нашого центру і не будеш у нас займатися. Займатися можуть усі діти. До віри люди приходять не силою, до неї потрібно прийти душею. Діти будуть у нас займатися, незважаючи на те, якої вони національності, віри, навіть якщо вони взагалі невіруючі. – Якими видами спорту можна займатися у вашому центрі? – Основними видами є рукопашний бій і футбол, маємо також секції волейболу і баскетболу, силового триборства. І, звичайно, допоміжні підрозділи – тренажерний зал, шейпінг, аеробіка. Чому рукопашний бій і футбол? Тому що нас про це попросила православна церква. Там є власна футбольна команда при Лаврі зі студентів. Зараз церква переглянула це питання і ставиться до таких речей більш серйозно. Раніше такого не було, а зараз прийнято рішення, що в Лаврі буде створено спортивний зал для студентів, аби вони не лише вивчали предмети, а й займалися фізично. Чому рукопашний бій? З тієї самої причини. Були випадки силового захоплення церков. Зараз ми уклали договір з козацтвом українським. Трошечки будемо фізично підтягувати козаків. Якщо людина у формі козака, то має відповідати цьому голосному слову. – Які плани у вас на найближчі рік-півтора? – По-перше, зараз за допомогою міської і районних адміністрацій сподіваємося одержати приміщення. Ми розташовані в Дарниці, на території Святого-Військового храму. Але там іде ремонт, тому нам важко вести свою роботу. Ми написали листи – і до мера Києва, і до низки райадміністрацій з проханням надати нам приміщення. Дасть Бог, ми отримаємо тимчасове приміщення і почнемо нормально працювати. Відповідно до нашого статуту і програми плануємо створювати такі клуби на території всіх 10 районів Києва. Після закінчення будівництва Кафедрального собору, що зводиться на Либідській, там буде розташовуватися і дуже великий спортивний центр для дітей. Центральний офіс нашого центру базуватиметься там.
«Вечірній Київ»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике