Колонка редактора
Пам’ятаєте однойменний російський фільм, заборонений до показу в Україні через надмірну українофобію? На щастя, йдеться поки що не про дозвіл на його трансляцію в кінотеатрах – очевидно, ще просто не було відповідного замовлення від "глядачів" з-за північно-східного кордону. Річ у тім, що й без потуг сусідів і навіть без вказівки з Банкової Черкаси 9 травня самі розкрутили "кіно" з рекордною кількістю портретів Сталіна в святковій колоні – стільки їх тут не носили з того часу, як ХХ з’їзд самої Компартії засудив культ особистості диктатора… Схоже, сучасним комуністам просто все одно, що там про їхнього улюбленця казали ті, хто бачив його в "роботі" машини репресій і нищення віри. Наплювати їм і на те, що з цього приводу думає Європа, і навіть на те, що від "світлого" образу Сталіна відхрещується їхній кумир Медведєв. Навіть бойових ветеранів у черкаській колоні потіснили назад, виставивши наперед прапори комуністичної партії Симоненка…
Так вже вийшло, що цього разу мер Черкас, губернатор області й голова облради крокували слідом за портретами Сталіна, чомусь віддавши свято Перемоги на поталу одній з найменш чисельних на Черкащині партій. Чому? Можливо, тому, що на відміну від президента Росії його український колега досі чітко не сформулював своєї думки щодо Сталіна?
До честі мера Черкас Сергія Одарича, він нарешті гучно заявив про свою позицію щодо реставрації пам’ятника Леніну в Черкасах – його тут не буде! Натомість дивна подія трапилась на центральній площі міста, якій нещодавно повернули історичну назву – Соборна. Якийсь суб’єкт, мабуть, уже чималий за віком, але такий, що ще не забув, як у дитинстві тини словами різними обписував, розмалював написами фарбою "площа ім. Леніна" сходи біля облдержадміністрації. Незважаючи на те, що новітня мода вимагає цілодобової присутності біля губернаторської резиденції міліцейських патрулів ППС і ДАІ, напис залишався незатертим мало не три тижні, аж поки хтось із черкащан не "відкоригував" його, написавши поверх "Соборна площа"…
Звідкіля ця смиканина з прагненням повернутися назад? Очевидно, вона від того, що в прагненні "добросусідства" з Росією їй роблять максимум подарунків. Чомусь вирішили, що й монументи Сталіну будуть Кремлеві подарунками, а тут Дмитро Анатолійович носа морщить від однієї згадки про нього, бо живе прагматичними інтересами російського сьогодення, а не "ідеалізацією ідолів" радянського минулого. Так вже зараз, на жаль, склалося, що депутати російської Думи в першу чергу про Росію думають, і левова частка депутатів української Ради теж… про Росію думає. Є анекдот про те, як українець і росіянин обговорюють свої парламенти. Росіянин каже: "Наш парламент Дума називається, а ваш?" – "А наш – Рада", – каже українець. "Рада – у перекладі російською "радостная"? А чому ж саме вона така рада?" – "А рада якраз тому, що дуже рідко дума…". Зрештою, вже й спікер не тільки стверджує, що "країні потрібен Литвин", а навіть чітко продемонстрував, якій самій країні Литвин потрібен. Добре було б, щоб під залпами яєць від опозиції спікерові не тільки війна 65-річної давності згадувалася, а й знайшовся час запропонувати "народним обранцям" уточнити у народу, чи саме того він хоче, що вони законодавчо проштовхують.
Кажуть, що ісламські терористи вміють організовувати найбільші руйнації. Неправда! Бо за руйнівною силою навіть афганський рух "Талібан" значно поступається фірмовому українському руху "Дерибан"…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Кіно "Ми з майбутнього" дозволили до показу в Черкасах"