Колонка редактора
За кілька днів святкуватимемо 65-річчя Великої Перемоги – чи не єдиного державного свята, яке єднає абсолютно всіх громадян України, незалежно від політичних переконань, національності та віросповідання.
Світлий день, який дав можливість жити кожному з нас, переповнює гордістю за наших предків – комусь батьків, комусь дідів, а комусь вже й прадідів. Хоча не залишає відчуття того, що зі святом таки занадто багато граються політики. Комуністи вовтузяться навколо своєї ідеї фікс з установленням у Запоріжжі, славетному краї вільних козаків, пам’ятника тиранові, якого Європа "зрівняла в правах" із Гітлером. Щойно без референдумів і думки народу нові керівники держави постановили залишити в українському Криму чужі війська, а вже дали дозвіл військовим кораблям Росії увійти до портів Одеси, Керчі й Миколаєва. Участь у військових парадах російських військ на українській території – чудова нагода пограти м’язами перед тими, кому останнім часом у російських фільмах на військову тематику все частіше відводять ролі "ізмєнніков".
Взагалі-то, якщо згадувати фронтове братство 65-річної давнини, то де тоді запрошення грузинам на військові паради в Москві та Києві? Грузини для Перемоги, ювілей якої святкуватимемо, зробили тоді багато, але вшановувати чомусь намагаються лише одного з них. Якщо ж все-таки сконцентруватися на сьогоденні, то йти у бій пліч-о-пліч з солдатом сусідньої держави не хочеться ні по землі Чечні з Дагестаном, ні по грузинських Абхазії й Осетії…
Сьогоднішній номер "Прес-Центру" – теж ювілейний, 250-й. Ми не воюємо ні з ким. Принципово. Та зброю застосовуємо регулярно, бо, як відомо, наша зброя – журналістське слово. Якщо десь колись поранили словом когось особливо ніжного – вибачайте, але то не від злості. Просто маємо не тільки право, а й бажання впливати на процеси у державі, в якій живемо разом з "польовими командирами" від політики. Хочеться бачити, як сучасна влада реалізує гасло, під яким ішла на вибори: "Почуємо кожного!" А виборці Черкащини, як мінімум, не просили чужих солдатів на українську землю і не сподівалися, що їхню думку з приводу доленосних для держави рішень будуть запитувати тільки в мить, коли знову починають друкувати бюлетені на чергові вибори…
Втім, навіщо говорити про поразки наших сподівань і мрій, ліпше таки про Перемогу. А в День Перемоги порадіємо феєрверкам, солдатським кашам і ста грамам для ветеранів та насиченій батальними фільмами телепрограмі. В Черкасах цього дня пройдуть стрункі ряди курсантів Академії пожбезпеки і не дуже стрункі ряди школярів, одягнених у зелені гімнастерки. Черкащани традиційно потягнуться на лісові галявини смажити шашлики, а ветерани, котрих вже залишилося зовсім небагато, змахнуть скупу сльозу зі щоки, згадуючи жорстокі бої найстрашнішої в історії людства війни. Добре було б, якби і про них згадували регулярно, а не так, як про виборців – раз на п’ять років. Бо наступний ювілей Перемоги буде тільки після чергових президентських виборів…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Це добре слово – Перемога…"