Добра пам'ять нащадків

У середу, 28 квітня, на Байковому кладовищі м. Києва відбулися мітинг пам’яті першого президента Федерації футболу України Віктора Баннікова та відкриття пам’ятника на могилі визначного вітчизняного спортивного діяча Михайла Баки. У цих заходах взяли участь близькі, друзі, ветерани спорту, колишні і теперішні керівники держави, очільники національної асоціації
Визнання ФІФА та УЄФА
Віктор Максимович Банніков − один з кращих голкіперів в історії київського «Динамо» та збірної СРСР, прекрасний організатор та фахівець футболу. Золота відзнака ФІФА, рубіновий орден УЄФА «За заслуги», якими ще за життя був нагороджений перший президент ФФУ, − красномовне свідчення його вагомого внеску в розвиток улюбленої гри.
Дебют у 20 років
Життєвий шлях Віктора Баннікова був сповнений труднощів і випробувань. Втративши батька на війні, восьмирічний хлопчик пішов працювати на взуттєву фабрику. В рідному Житомирі, куди сім’я повернулася з евакуації, Віктор також продовжував навчання у вечірній школі, а нечисленні години дозвілля присвячував спорту. За збігом обставин ставши у воротах, вже у 20 років провів свій перший матч у другій лізі, а вже за два сезони Банніков дебютував у київському «Динамо»! Перший трофей
Незважаючи на наявність в команді декількох кваліфікованих голкіперів, саме Банніков став спадкоємцем легендарного Олега Макарова. У 1963 році Віктор закріпився в «рамці» динамівських воріт, а ще через сезон завоював свій перший трофей − Кубок СРСР.
Журнал «Огонек», що традиційно вручав приз найкращому воротареві Радянського Союзу, того ж року віддав свої симпатії Вікторові. І це притому, що серед конкурентів останнього був Лев Яшин, який у 1963-му одержав «Золотий м'яч» France Football. Наступною вершиною, підкореною Банніковим, стало внесення його прізвища до заявки збірної на ЧС-1966.
Унікальне досягненняДо двох чемпіонських походів «Динамо» Віктор, що займав місце на останньому рубежі поперемінно з Євгеном Рудаковим, причетний стовідсотково. Саме в цей період Банніков установив унікальне досягнення, відстоявши «на нуль» 12 матчів поспіль − 1122 хвилини! Цей результат − 16-й в світовій історії національних першостей. Динамівця часто називали літаючим голкіпером − він часто діставав м'ячі, які суперники подумки вже бачили в сітці.
Перший президент ФФУ
У 35 років голкіпер, який з 138 «сухими» матчами встиг стати членом символічного клубу імені Лева Яшина, повісив бутси на цвях. Під час останнього для України чемпіонату СРСР-1991 Віктор Максимович, який до того працював на профспілково-футбольній ниві, очолив національну федерацію. Уже за рік ФФУ ввійшла до складу УЄФА та ФІФА. 25 квітня 2001 року вдумливого, відповідального, компетентного, чуйного й людяного фахівця, який по краплі передавав свою майстерність і досвід молодим, опікувався турботами ветеранів, не стало…
Феномен Михайла Баки
Усе життя Михайла Макаровича Баки нерозривно пов’язане з розвитком фізичної кульутри та спорту. Пройшовши усі сходинки службової кар’єри, у 1956-му році він очолив Дніпропетровський облспорткомітет, а в 1966 році − Українську раду ДСТ «Динамо». З 1974-го по 1990-й рік був головою Державного комітету з фізичної культури і спорту України. Наскільки продуктивною і ефективною була робота Михайла Баки, можна судити хоча б з того, що протягом цього періоду українські спортсмени завоювали понад 200 олімпійських нагород, з яких 90 − золоті. Про подібні досягнення сучасний український спорт наразі може лише мріяти...

Источник: Федерація футболу України | Прочитать на источнике