Вірити у перемогу добра над злом легше, коли бачиш Ганну Юрченко. Добрі очі, спокійний погляд, витриманість у словах та жестах…
Ганна Герасимівна не розповідає про своїх предків, але чомусь віриться, що вони належали до еліти. І зовсім не віриться, що все своє життя ця жінка пропрацювала у торгівлі. З сучасними "торговками" в неї немає нічого спільного. Причину знайти легко – почала роботу за прилавком вона молодою 25-річною Анечкою, змінивши кабінет управління торгівлі на живе спілкування з покупцями. Тоді вона ще не знала, що цей шлях заведе її до судів...
Становлення "Юності"
– Коли закінчували будівництво магазину "Юність", працювати в цьому магазині хотіли всі мої подруги, – розповідає Ганна Герасимівна. – Їхнім запалом перейнялася і я. Залишивши вдома малу дочку, я домоглася переведення в цей магазин, хоч чоловік і наполягав, щоб я залишилася вдома няньчити дитину. Це було честю – працювати в центральному та найбільшому магазині області. Пропрацювавши кілька років за прилавком, пішла "вище", поступово ставши товарознавцем. Саме на цій посаді я зустріла перебудову та перехід до ринкової економіки.
Труднощі перехідного періоду
– Коли планова економіка розпадалася, і всі переходили на госпрозрахунок, ми в 1995 році колективом створили закрите акціонерне товариство "Юність", – продовжує пані Юрченко. – Зрозуміло, що досвіду не було ніякого, за акції ніхто не воював. Навпаки, намагалися взяти частку поменше, щоб вкласти менше коштів. Тоді ми викупили лише обладнання. Але вже через рік колектив, вклавши свої кошти та взявши кредит в банку, викупив приміщення магазину за 205 тисяч гривень. Зараз ця сума здається смішною, та тоді курс долара був 1,8 гривні, а зарплата в 100 доларів (180 гривень) вважалась вищою за середню, тож ми виносили з дому все, що могли, аби виплатити цю суму. Все ми зробили правильно, але не змінили статутні документи та не узаконили цю другу емісію – це й дало шанс тодішньому директору підприємства піти всупереч волі колективу. Він тишком-нишком продав стороннім особам свій 29-відстоковий пакет акцій першої емісії, а акціонери дізналися про це лише на чергових загальних зборах. Мене тоді обрали головою правління ЗАТ, і ми забили на сполох, але розгляд справи перевели в судову площину для "вирішення питання по суті".
Закон як дишло... але не вийшло
Судові протистояння тривають вже більше 10 років. За цей час справа розглядалася в судах різних рівнів. Двічі доводилося подавати до Страсбурзького суду із захисту прав людини. В 2003 році магазин зазнав "рейдерської атаки" – тоді ще це словосполучення не набуло такої популярності, як останніми роками. Але охоронці разом із правоохоронцями просто викинули колектив на двір. А нові "власники" провели реконструкцію і здавали магазин в оренду.
І ось минулого тижня вітчизняна Феміда, нарешті, не лише усміхнулась колективу ЗАТ "Юність", але й зробила перший крок назустріч законним власникам.
14 квітня 2010 року працівники виконавчої служби таки виконали рішення суду майже трирічної давнини та примусово передали приміщення магазину його законним власникам – правлінню ЗАТ "Юність".
Як зазначають акціонери ЗАТ "Юність", в їхніх найближчих планах – поновити всі документи, провести аудит тощо...
Пікантності ситуації додає факт, що керівник ТОВ "Глобальні роздрібні системи" Віталій Дядченко, який незаконно користувався приміщенням магазину, на сьогодні є першим заступником голови Черкаської обласної організації Партії регіонів.
Ось такий поворот долі: коли Юлія Тимошенко переконувала, що "справедливість є – за неї варто боротися", регіонал містечкового значення почувався краще, ніж коли до влади прийшли його партійні соратники. І зовсім нечуваний факт для нашої держави – прийшовши до влади, регіонали не захистили свого соратника, а навпаки – стали на бік правосуддя...
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "У справі "Юності" перемагає справедливість!"