Бій та танець, що злилися воєдино…

З давніх-давен черкащани знають і люблять гопак – запальний народний танець. Проте для деяких ентузіастів це мистецтво – не стільки танцювальне, скільки бойове.
Бойовий гопак дійшов і до Черкас. Якщо раніше його демонстрували черкащанам лише гастролери, здебільшого з Західної України, то тепер "традиційний український рукопаш" вкорінюється й на нашому наддніпрянському ґрунті...
– Чудово, коли людина цікавиться культурою інших держав та вивчає історію чужих народів, та чи не ліпше було б спочатку ретельно вивчити своє, рідне? – ставить питання керівник черкаської секції з бойового гопака Микола Гумен. – Сьогодні нікого не дивують такі бойові мистецтва, як ушу, карате, дзюдо – наша молодь займається ними досить активно. А ось гопак як бойовий стиль сприймається за екзотику, хоча його рухова база є для нас притаманною та набагато природнішою за азіатську.
Микола Любомирович сам зі Львівщини і приїхав до нашого міста, щоб підтримати молодий для нашого краю вид бойового мистецтва, який зовсім нещодавно на свій страх і ризик вирішили започаткувати його черкаські прихильники. Планується, що з нового навчального року черкаські прихильники рукопашу, пройшовши тренерські семінари та здобувши потрібну базу вмінь, уже самостійно викладатимуть цей бойовий стиль усім охочим черкащанам.
– Наразі в місті на Дніпрі діють дві секції з бойового гопака – для дітей та дорослих. Попри те, що час зараз не найсприятливіший, адже навчальний рік закінчується і секції відходять на другий план, все одно сподіваємося, що цей бойовий стиль таки знайде своїх прихильників, – продовжує пан Микола.
А привабити такому гопаку й справді є чим, адже це, як твердять його прихильники, комплексна система гармонійного розвитку людини, розроблена на основі елементів лицарської культури українського народу, бойовий стиль козаків, що поєднав у собі ударну техніку і техніку боротьби з пластикою запального танцю. До того ж місцем зародження гопака є Центральна Україна. Втім, вийшло так, що це мистецтво стали відновлювати на заході, а саме у Львові, в 1986 році. Спочатку було створено експериментальну школу, а потім почали розвиватися й відповідні секції.
– Вивчаючи будь-яке бойове мистецтво, розумієш, що в першу чергу загартовується не тіло, а дух. Без духовного наповнення сам бойовий стиль багато не вартує. Але, на жаль, методик душевного вдосконалення шляхом бойового гопака в історії збереглося мало, і системи, за якими працювали наші діди й прадіди, сьогодні віднайти дуже складно, – розповідає Микола Любомирович. – Вивчати та впроваджувати подібні речі в життя можна було б завдяки підтримці з боку держави. Для того мав би бути задіяний широкий спектр спеціалістів – істориків, етнографів тощо, але доки цього немає, шукати корисні факти та дізнаватися щось нове доводиться власноруч.
Так прихильники бойового гопака співпрацюють із танцювальними колективами, які мають свою методологічну базу та обмінюються досвідом одне з одним.
– У західних областях наші секції розташовані у спеціалізованих залах зі спеціальними килимами – татамі, мішками-грушами, маківарами тощо, де є можливість займатися, не залежачи від часу. В Черкасах же наразі час тренувань обмежений, адже орендований зал розписаний по годинах, – веде далі пан Микола.
Втім, у майбутньому сучасні черкаські козаки мають надію, що зможуть більш акцентовано вивчати теоретичні дисципліни з історії та інших суміжних наук. Також є сподівання, що за зразком західних однодумців у подальшому зможуть організовувати позашкільні табори, під час яких черпатимуть багато нових та потрібних знань.
Щодо вікових обмежень, рукопашем можуть займатися як діти від семи років, так і дорослі люди, чиї фізичні можливості дозволять закружляти у феєричному бойовому гопаку.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике