З моменту здобуття Україною незалежності на Черкащині змінилося шестеро губернаторів

Короткі досьє на черкаських перших керівників.
3 вересня 1991 – 26 січня 1994 року
Костянтин Ястреб
Костянтин Пилипович очолив Черкащину на світанку української незалежності як голова облвиконкому. 21 березня 1992 року він став першим представником Президента в області – так тоді називалася губернаторська посада. Оскільки його вважали представником "старої номенклатури", весь час свого керування Костянтин Ястреб відчував сильну опозицію з боку національно-демократичних сил. Вони й домоглися його відставки.
14 лютого 1994 – 11 червня 1998 року
Василь Цибенко
Василь Григорович очолював область спочатку як представник Президента, а після скасування цієї посади і запровадження нової – з 7 липня 1995 року як голова облдержадміністрації. Василь Цибенко запам’ятався в області як добрий професіонал і талановитий керівник. Але у владній еліті його вважали занадто м’яким, що й стало причиною його звільнення.
11 червня 1998 – 8 вересня 1999 року
Анатолій Даниленко
Анатолій Степанович, якого в області прозвали "рум’яним велетнем" запам’ятався на Черкащині не лише своєю міцною і гнучкою статурою, але й непростим характером. Він несподівано з’являвся то в одному районі, то в іншому, влаштовував місцевій владі доброго прочухана, після чого, як правило, нічого не змінювалося. За Анатолієм Даниленком до Черкас потягнулися його земляки з села Карапиші Миронівського району Київщини, які на Черкащині отримали чимало відповідальних посад. Нестандартна поведінка й кадрова політика пана Даниленка призвели до його швидкої відставки.
8 вересня 1999 – 13 листопада 2002 року
Володимир Лук’янець
Володимир Лукич був тією людиною, робота якої в області, в принципі, всіх влаштовувала. Гарний спеціаліст з сільського господарства, він мав авторитет і серед населення області, і у владній еліті. Тому його звільнення "за серйозні недоліки в реформуванні та розвитку економіки, розв’язанні гострих соціальних проблем, безвідповідальне ставлення до виконання законів України, актів і доручень Президента України і Уряду України" викликало в області шок. Відставку Лук’янця пов’язували з тим, що глава Адміністрації Президента Віктор Медведчук вважав черкаського губернатора недостатньо відданим партійній справі СДПУ(о).
14 листопада 2002 – 21 січня 2005 року
Вадим Льошенко
Вадим Олексійович, на відміну від свого попередника, від СДПУ(о) себе не відокремлював. Його керування областю запам’яталося тиском на пресу, який дивовижним чином поєднувався з декларованою публічністю. Вадим Льошенко захоплювався дзюдо і всіляко підтримував розвиток спорту на Черкащині. А ще – саме при Льошенку було в короткі терміни завершено до того затяжну реконструкцію обласної філармонії. Після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка пан Льошенко подав у відставку, заявивши про це, між іншим, на відкритті нового горілчаного заводу під Черкасами.
4 лютого 2005 – 12 березня 2010 року
Олександр Черевко
Олександр Володимирович, який прийшов на губернаторську посаду після Помаранчевої революції, був не тільки підлеглим, але й людиною з когорти Віктора Ющенка. Як і Президент, він надзвичайно багато уваги приділяв історико-культурній спадщині, національним, мовним питанням. Ініційована Олександром Черевком історико-культурна програма "Золота підкова Черкащини" залишилася незавершеною, але дозволила перетворити на туристично привабливе місто принаймні Чигирин. Віктор Янукович відправив пана Черевка у відставку за незадовільні темпи реконструкції канівського Шевченківського заповідника, до якої Олександр Володимирович ніяким чином не стосувався.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике