Черкаські силачки

"Прес-Центр" знайшов на Черкащині дівчат, фізичній силі яких може позаздрити майже кожен чоловік.
Стереотип про те, що всі представниці прекрасної статі беззахисні і значно поступаються в силі та витримці чоловікам, ламають черкаські спортсменки. Наші борчині можуть постояти за себе не лише на ринзі, а й за потреби – на черкаських вулицях. Інші ж дівчата піднімають вагу, утричі більшу за власну, чи закидають легкоатлетичний молот на десятки метрів.
Черкащанка піднімає штангу вагою понад півтора центнера
До тренажерного залу чемпіонка світу із пауерліфтингу Євгенія Архипенко прийшла, щоб мати красиву фігуру. Втім, коли тренер запропонував їй професійно займатися штангою, дівчина навіть і не думала, що присвятить пауерліфтингу близько десятка років.
– Батьки були проти мого захоплення, – розповідає 26-річна Женя. – Все ж коли мій чоловік, з яким я, до речі, познайомилася на тренуваннях, мене підтримав – вони заспокоїлися.
Женя та її подруги з обласної збірної з пауерліфтингу піднімають штангу протягом 1,5 години на день. На чемпіонаті світу в Африці наша черкащанка була найсильнішою. У присіданні дівчина підняла штангу вагою 172 кг, у жимі – 112 кг і в тязі – 175 кг. Вага самої ж білявки Євгенії 52 кг.
У спортзалі тендітній Жені доводилося допомагати чоловікам з величезними біцепсами переносити штангу. Для неї це не важко, вона ж штангістка. Нині Євгенія Архипенко вже не виступає на змаганнях, однак займається тренерською роботою і підтримує свою спортивну форму. У вільний час малює, читає жіночі журнали та любить ходити в магазини одягу.
Танці чи боротьба?
Анастасія Сапсай із Худяків з дитинства у спорті. Оскільки у їхньому селі, окрім танців, інших спортивних секцій не було, батьки віддали Настю саме в танцювальний гурток. Втім, комплекція заважала дівчині з легкістю виконувати більшість рухів.
– Про секцію дзюдо у сусідньому селі мені розповів мій друг, – каже чотириразова чемпіонка України з дзюдо Анастасія Сапсай. – Батьки були не проти, оскільки мама також у підлітковому віці займалася цією боротьбою.
15-річна дівчина більшість тренувальних поєдинків проводить із хлопцями. Із п’яти боїв дзюдоїстка перемагає в двох. Як каже спортсменка, вона з дитинства могла захистити себе і надавати стусанів представникам протилежної статі.
На відміну від Анастасії, 24-річна Любов Давиденко та 11-річна Юлія Сергєєва із Золотоноші можуть поєднувати заняття з тхеквондо навіть із відвідинами танцювального гуртка. За словами їхнього тренера Володимира Михальського, цей вид боротьби дозволяє не лише захистити себе, а й розвиває гнучкість, спортсменки мають хорошу розтяжку та красиву фігуру.
– На тренуваннях буває всяке, тому нерідко борчині йдуть додому із синцями, – зазначає тренер. – У спортзалі я ставлю дівчат у спаринг із хлопцями задля того, щоб вони відчули справжню боротьбу, натренували необхідну для змагань агресію та злість. Адже під час дівчачого бою суперниці жаліють одна одну.
Крім того, такі бойові дівчата не бояться самі ходити вечорами: завжди дадуть відсіч кривдникам. Одного разу довелось золотоніським тхеквондисткам захистити маленького хлопчика, якого ображали дворові хулігани. Дівчата швидко порозганяли розбишак.
Однак всі спортсменки не відмовляються і від жіночих справ: уміють вишивати, плести та куховарити. Заняття нежіночими видами спорту чоловіків не відлякують, більшість із них навіть не здогадується про серйозне захоплення дівчат. До речі, ніяких дієт борчині не дотримуються, однак віддають перевагу здоровій їжі.
"Заради боксу я пожертвувала косою"
Одного разу 14-річній Марині Мальованій з Чигирина довелося заступитися за подружку, яку ображали старшокласниці. Після тієї бойової "розмови" до знайомої Марини більше не чіплялися. Все ж, демонструвати свої боксерські вміння поза рингом боксерка з п’ятирічним досвідом не любить. На її думку, конфлікти ліпше вирішувати мирним шляхом.
Чигиринка майже щодня вдягає боксерські рукавиці, відвідує спортзал та бігає шестикілометровий крос. У спарингах на тренуваннях дівчина бореться із хлопцями, оскільки дівчат-боксерок дуже мало.
– Займатися боксом мені запропонував тато, він же мій тренер, – розповідає Марина. – Мама теж підтримала його ідею, а до спортзалу я пішла з цікавості.
Дівчині, яка виступає у ваговій категорії 57 кілограмів, немає рівних у Черкаській області. Нині восьмикласниця – дворазова чемпіонка України з боксу та кандидат у майстри спорту. Її мета – олімпійське "золото".
– Зараз я готуюсь до чемпіонату України, тому вже більше місяця дотримуюсь дієти та жорсткого тренувального графіку, – зазначає Марина. – Адже кожен додатковий кілограм – недопуск на ринг. Колись на одному із турнірів виявилось, що я набрала зайву вагу, тому мені довелось відрізати свою довгу косу.
Окрім тренувань, улюблене заняття Марини – по кілька годин чепуритися біля дзеркала та експериментувати з макіяжем і зачісками.
Уманчанка встановила рекорд
Для Наталі Золотухіної з Умані заняття легкою атлетикою – це сімейна справа. Мама займалася метанням диска, а тато – ядра. У шостому класі за ініціативи дідуся дівчину відправили в секцію з метання молота. Спочатку Наталя сприймала спорт як хобі. Втім, коли з кожним днем метала дедалі краще – вирішила займатися професійно.
Уманчанка свого часу встановила рекорд серед юніорів – метнула чотирьохкілограмовий легкоатлетичний снаряд майже на 70 метрів. За словами Наталі, цей вид спорту в Україні рідкісний, професійно ним займаються близько десятка спортсменок.
Зараз спортсменка має титул чемпіонки України та бронзової призерки Європи. Однак не спортом єдиним живе 25-річна Наталя Золотухіна. Дівчина нещодавно закінчила університет і здобула професію менеджера, вона також любить писати вірші та співати.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике