Ольга Полюк: «А ще я вишиваю хрестиком…»

22-річна фрістайлістка Ольга Полюк була єдиною представницею Рівненщини на Зимових Олімпійських іграх у Ванкувері. Високе місце Ользі посісти не вдалося. Будучи дебютанткою змагань такого рівня, вона обмежилась лише двадцятою сходинкою. Та незважаючи на це, Ігри у Канаді викликали у спортсменки значно більше позитивних емоцій, ніж негативних.
— У Ванкувері мені дуже сподобалося, — розповідає Ольга Полюк. — Це була для мене перша, можна сказати, пробна Олімпіада, тому на медалі особливо ніхто і не сподівався, хотілось просто вийти до фіналу. На жаль, не склалося. Трішки недопрацювала стрибок, буду тепер готуватися до Сочі.
— Ти виконувала найскладніші з українок стрибки?
— Так, у мене були потрійні стрибки. Я їх тільки почала виконувати. Я не була готова на повну, тому приземлення підвело. Якби добре приземлилася, була б у фіналі.
— Чи вдалося адаптуватися у Канаді?
— Ми два тижні тренувалися біля Ванкувера, а потім ще тиждень вже у самому Ванкувері. Найскладніше було адаптуватися психологічно. Олімпіада дуже тисне. Це стосується не лише фрістайлістів, а й української збірної загалом.
— Якщо говорити не про змагання, а про навколоспортивну атмосферу у Ванкувері, що запам’яталося?
— Атмосфера шикарна. Навколо зірки світового спорту — хокеїсти, фігуристи. Ще запам’яталася погода. Було таке враження, що це не зимова, а весняна Олімпіада. Десять градусів тепла, я в одному спортивному костюмі там ходила.
— Виступ на Олімпійських іграх — це поки що твоя спортивна вершина?
— На дорослому рівні я виступаю не так давно. Основні мої досягнення стосуються юніорських змагань — це дві «бронзи» чемпіонату світу. Крім того, були 6-8 місця на етапах Кубках світу.
— А нещодавно, вже після Ванкувера, ти виграла етап Кубка Європи у Буковелі...
— Так. Дуже приємно, що такі змагання вперше були проведені в Україні. Є надія, що наступного року нам дадуть ще й етап Кубка світу.
— Як ти прийшла в акробатичний фрістайл?
— До 14 років займалася спортивною гімнастикою. Якось Галина та Юрій Досови запропонували мені спробувати себе у фрістайлі. Я була вже акробатично «обкручена», залишалося навчитися кататись на лижах і поєднати це. Я спробувала, мені сподобалося.
— Не було страшно?
— Було. Кожному фрістайлісту спочатку страшно, але потім переборюєш страх. Перші складні подвійні стрибки почала виконувати у 2006 році, тоді й стала призеркою юніорського чемпіонату світу.
— Бажання кинути це екстремальне заняття не виникало?
— Іноді думаєш: для чого воно мені, краще сидіти вдома, ніяких травм. Але бажання перебороти себе все ж бере верх. Потім переповнює гордість, я все ж змогла це.
— А як батьки до цього ставляться?
— В принципі нормально, хоча, безумовно, хвилюються. Коли дивилися Олімпіаду, переживали, напевно, більше, ніж я.
— Олю, ти родом з Хмельницького, там твої батьки, чи складно дався переїзд до Рівного?
— Спочатку було складно, адже переїхала я в 14 років. У цьому віці без батьків та рідних непросто. Тому мені дуже допомагали мої тренери Галина та Юрій Досови.
— Які найближчі плани?
— Насамперед відпочити. Влітку вирушимо до Чехії, де на воді буду відпрацьовувати потрійні стрибки, потім буду переносити їх на сніг. Головний старт — чемпіонат світу, який відбудеться на початку наступного року.
— Крім спорту, ще на щось часу вистачає?
— Я вишиваю хрестиком, вдома у Хмельницькому у мене ціла колекція картин. У вільний час спілкуюся з друзями, сиджу в Інтернеті, навчаюся в магістратурі в МЕГУ.
— І останнє запитання: де у твоєму прізвищі правильно ставити наголос, адже можна почути різні варіанти?
— Навіть не знаю. Вже звикла, що говорять і так, і так...
— Але як тобі більше подобається?
— Напевно, коли наголос на другий склад.


Рівненська область, ФСТ «Колос», «Освіта»
Майстер спорту України міжнародного класу
Народилася 15 вересня 1987 року
Тренери: Юрій та Галина Досови
Закінчила Рівненський обласний ліцей-інтернат та ДЮСШ №1 (2005 рік)
Незаміжня
Володіє англійською мовою

Источник: Газета "Рівне вечірнє" | Прочитать на источнике