Колонка редактора
Дожилися: Донецький суд скасовує Укази Президента… І хоча Віктор Ющенко – Президент колишній, хоча Указ стосується присвоєння звання Героя України Степанові Бандері, яким у частині українських регіонів звично лякають дітей, але факт залишається фактом: рядового розливу провінційний суд іменем усієї України намагається скасувати Указ Глави Держави. Чому не котрийсь зі столичних, де зручніше було б зібратися усім зацікавленим у процесі? Бандера – злочинець, як вважають ініціатори скасування Указу, то чому ж суд проходив не у Львові, за "місцем скоєння" підсудним злочинів чи геройських вчинків? Постанова винесена на основі тільки того, що на момент вбивства Бандери енкавеесівцями на світі не було незалежної держави України, а отже він не був її громадянином. При цьому радісно потирають долоні – мовляв, польським підданим був ваш Степан Андрійович, панове галичани! А як же тоді бути з бійцями й офіцерами Червоної армії, яким той самий Віктор Ющенко за подвиги під час війни присвоїв звання Героя України? Бо знов-таки, незалежної України тоді не існувало і були вони громадянами Радянського Союзу...
Журнал "Публічні люди" заявив, що весняна історична шизофренія досягла свого апогею, і спробував примирити політичних опонентів: запропонував противникам Бандери висунути на звання Героя України своїх кандидатів – радянських воєначальників. Порадував регіонал Валерій Коновалюк, який "номінував" на це звання нашого земляка, уродженця села Оксанина на Уманщині генерала Івана Черняховського, який ще у роки війни став двічі Героєм Радянського Союзу і тиждень не дожив до маршальського звання, загинувши у лютому 1945-го від осколка випадкового снаряда. Нардеп, мабуть, навіть не чув про те, як у середині 1990-х років білоруська газета "Знамя молодости" написала, що командарма Черняховського вбили пострілом з гармати РАДЯНСЬКОГО танка у результаті "розборок" аварії, в якій побував генеральський легковик і броньований Т-34. Цю саму пасквільну версію мусолив тоді і військовий оглядач російської "Комсомольской правды". Зрештою, таки розібралися в тому, що це брехня, бо у генерала замість смачно описуваного "любімца-автомобіля, трофєйного "Опєль-адмірала" насправді був радянський "джип" ГАЗ-61. Чому ж тоді досі так безоглядно вірять у нас в те, що Бандера був "пріслужніком" і "прєдатєлєм"? Якщо суд вважає Бандеру не стільки українцем, як громадянином Польщі, то як тоді, по-їхньому, громадянин Польщі міг зрадити СРСР – хоча б теоретично?! Загальновідома річ, про яку вже чули, мабуть, і в найглухішому селі сусідньої Росії чи далекого Зімбабве – Гітлер зробив українського націоналіста Бандеру в’язнем спочатку центральної Берлінської тюрми, а потім – спецбараку "Целленбау" в концтаборі "Заксенгауз". Правда, дивовижна кар’єра як для "нацистського пріслужніка", як це нині смакується?
Днями відомий британсько-російський письменник Віктор Суворов, чиє коріння в Черкасах, заявив у інтерв’ю агентству УНІАН, що у Росії, перш ніж чогось вимагати від України щодо Бандери, мусили б спочатку перестати величати Леніна, який, на думку письменника, свого часу "продав Україну німецькому кайзерові"…
Страсті розгоряються все більше, але повернімося до того, з чого почали: чому Указ Президента держави скасовував саме віддалений Донецький суд? Чи можна тепер так само легко, згідно з позовом, скажімо, до Львівського суду зняти міністра освіти, який твердив, що всі скопом галичани – не українці, і місце їхнє досі в Польщі, як того самого Бандери? Питань багато, а відповідь одна: варто збавити оберти протистояння, згадавши про давні обіцянки сприяти примиренню суспільства…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Кому бути Героєм України тепер вирішують у Донецьку?"