Троє черкаських яхтсменів пройшли там, де не зміг пройти "Титанік"

У травні виповнюється 17 років відтоді, як протягом десяти місяців небезпечними крижаними водами, повз айсберги, в шторм рухався навколо світу український вітрильник "Гетьман Сагайдачний".
Під час морських перегонів "Уітбред" черкащанам Петрові Нижегородцеву, Володимирові Терлецькому та В’ячеславові Сисенку довелось пережити холод, втому та недосипання. Однак навіть на чужих континентах були вихідці з Черкащини, які змогли підтримати земляків у тяжкий час.
Кругосвітню гонку на парусній яхті земляки здійснили у 1993-1994 роках. Яхту "Гетьман Сагайдачний" збудували для регати дванадцять членів першої команди незалежної України. Складний шлях лежав Атлантикою до Уругваю і далі повз Південну Америку до Австралії. На цьому маршруті черкащани пройшли неподалік від місця, де лежить затонулий "Титанік".
Черкащани у шторм мали вправно маневрувати судном, яке розганялося до 70 км на годину, ремонтувати щоглу, яка була заввишки з одинадцятиповерховий будинок тощо. Троє черкащан, які вперше перетнули екватор, обов’язково мали пройти посвячення у справжні морські вовки. Так, на яхті "Сагайдачний" новачки пили морську воду, яку запивали спиртом, а їм ще й ставили пам’ятне тавро на сідниці.
Протягом усього періоду змагань учасники мали отримувати зарплату. Втім, уже на перших етапах гонки спонсори відмовилися фінансувати наших морських гонщиків. На шляху від Австралії до Нової Зеландії гроші закінчилися повністю. Їх урятували близько 15-ти тисяч доларів від жінки, родичі якої народилися на Христинівщині. Тоді для яхти були куплені старенькі вітрила, а команда запаслася провіантом.
– На судні ми спали по дві години на добу. Спеціальний одяг хоч і був пристосований до морських подорожей, втім, майже не висихав, – розповідає Володимир Терлецький, який виконував роботу стернового. – Їли, наче космонавти, напівфабрикати з пакетиків, які придбали у Великобританії.
Їсти іноземні харчі після третього дня вже було не сила. Розпарені в окропі горох, капуста чи картопля мали неприродний смак. На судні у перші місяці був обігрівач, однак його увімкнули лише один раз. Тепло створювало конденсат, від якого псувалися навігаційні прилади. Тому капітан наказав викинути його за борт.
Під час тієї десятимісячної гонки наші моряки, на щастя, обійшлися лише синцями та подряпинами. Бар’єром від хвороб був адреналін, якого додавала постійна небезпека.
Далі черкаські моряки подолали відстань від Нової Зеландії через Тихий океан знов до Уругваю, де замикалося кільце навколо Землі. Черкащани, які обійшли на паруснику всю планету, мали обов’язково відвідати мореплавний бар "Мобі Дік". Господар закладу дозволяв учасникам регати три дні безкоштовно замовляти випивку та їжу. За словами Володимира Терлецького, від адреналіну навіть випита пляшка рому його не п’янила. Черкаські моряки залишили у книзі бару відомості про себе, про дату та результати гонки.
Фініші останніх двох маршрутів були в США та на місці старту в Англії. Під час нагородження переможців наші земляки сиділи за одним столом з королевою Єлизаветою ІІ, принцами Чарльзом та Ендрю. За результатами перегонів "Гетьман Сагайдачний" прийшов VIІ, лідирував він лише на ІІ етапі. Грошових премій не було, дарували лише скляні кубки.
Славетний вітрильник продали в Хорватію. В’ячеслав Сисенко виїхав до Англії, де нині ходить на яхтах та ремонтує судна, з ним живе і його родина. Петро Нижегородцев – директор страхової компанії, а Володимир Терлецький працює на Черкаській ТЕЦ.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике