Як черкащани Ванкувер підкорювали

Дебют драбівчанина Григорія Вовчинського на Паралімпіаді-2010 приніс два "срібла" та дві "бронзи", а В’ячеслав Яржинський із Городища тренував до Олімпіади збірну України з лижних гонок. На жаль, його вихованка через травму не отримала жодної нагороди.
Готуючись до Паралімпіади, я пробіг 14 тис. км
21-річний житель села Білоусівка Драбівського району Григорій Вовчинський лише два роки тому почав займатися лижним спортом та біатлоном – до цього захоплювався футболом, легкою атлетикою і, незважаючи на параліч правої руки, баскетболом. Втім, саме біатлон та лижні гонки на цьогорічній Паралімпіаді у Ванкувері принесли Григорію одразу чотири медалі. Готуючись до Паралімпіади, він пробіг 14 тис. км.
– Коли у перший день змагань на Паралімпіаді у Ванкувері я переїжджав лінію фінішу як бронзовий призер, то у мене аж мурашки по шкірі бігали. Від утоми просто впав на сніг, – ділиться враженнями Вовчинський.
Незважаючи на доброзичливий колектив спортсменів з багатьох країн світу, які проживали в олімпійському містечку Уістлер, Григорію все ж довелося трохи понервуватися. Спортивної злості перед стартом лижної естафети йому додали конкуренти, представники однієї з сусідніх країн. За декілька годин до змагання вони ніби жартома побажали Григорію як дебютанту поломки лиж. Втім, драбівчанин зміг зібратися, встановити власний рекорд, завоювати "срібло" та обігнати суперників.
Для олімпійців поза змаганнями канадські організатори зуміли створити справжній рай. Зв’язуватися з рідними можна було мало не щодня, а розваги були на будь-який смак: настільний теніс, більярд тощо. До того ж, зручні номери, відмінне харчування. Єдине, чого хотілося уже по закінченні Паралімпіади – сала та борщу.
За участь у змаганнях Вовчинський отримав компенсацію за кожну медаль. Крім того, на зустрічі з Президентом України драбівчанину присвоїли орден "За заслуги" ІІІ ступеня.
– Заслужені гроші я планую вкласти у свою фізичну підготовку, а також мрію придбати більше помешкання для своєї сім’ї. Адже зараз у хаті мешкає сім осіб, – зазначає Григорій. – Нині у мене ще 12 днів тренувань для відновлення, а потім місяць відпустки.
Разом із Григорієм у Паралімпійських іграх брала участь і його кохана Олександра Кононова, яка, до речі, у Ванкувері стала трикратною чемпіонкою із зимових видів спорту.
Вихованка городищенського тренера не стала олімпійською чемпіонкою
Побувати на чотирьох зимових Олімпіадах пощастило і 70-річному В’ячеславу Яржинському з Городища. Як головний тренер збірної України з лижних гонок, він з 1998 року брав участь в Олімпіаді в Японії, США, Італії та Ванкувері (Канада). В’ячеслав родом із Сумщини, втім, він із сім’єю живе у Городищі.
За словами тренера, у Ванкувері команда очікувала посісти VI-VIII місця в естафетних гонках, а Валентина Шевченко прагнула вибороти медаль. Однак через те, що організатори погано вкатали трасу, вона упала і травмувала ребро. Дві українські спортсменки потрапили до тридцятки найкращих.
– У Ванкувері нас тепло зустрічала українська діаспора, активно вболівали. Умови були кращі, ніж минулого разу в Турині, де навіть сміття на вулицях не прибиралося, – каже В’ячеслав Генріхович.
В’ячеслав Яржинський серйозно захопився легкою атлетикою, лижами, брав участь у змаганнях союзного рівня. Коли у 1984 році в Городищі зводився спорткомплекс "Колос", його запросили працювати із місцевою молоддю. Завдяки високому особистому рейтингу у спортивних колах, він з 1992 року став головним тренером дорослої збірної команди України з лижних гонок.
Екіпіровка спортсмена й тренування, яке проходить у Закарпатті та на закордонних трасах, оплачує держава. Допомагає Григорію і драбівська земля: спортсмен може на роликових ковзанах та з лижними палицями бігати просто по асфальту. "Я тренуюсь на лижах лише з однією палицею, однак не відчуваю ніякого дискомфорту", – каже Григорій.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике