Уряд без черкащан і жінок, зате зі скандальним багажем

Колонка оглядача
Жодного черкащанина в Уряді – така ситуація склалася вперше з 2005 року. В останніх чотирьох українських урядах Черкащина була представлена хоча б одним своїм уродженцем.
Наскільки Кабінет Міністрів Миколи Азарова буде професійним – судити можна буде пізніше. Але й зараз очевидно, що, всупереч назві правлячої партії, це уряд не стільки "регіонів", скільки регіону. Переважно одного – Донбаського.
Очільники політичної сили, яка з’їла собі зуби розмовами про засилля в українській політиці галичан, на жаль, не змогли піднятися вище свого власного регіоналізму. В результаті – з трьох десятків членів українського Уряду майже третина – вихідці з Донецької та Луганської областей. Крім того, троє – уродженці Росії.
У міцному чоловічому колективі нового Уряду (до Кабміну не ввійшло жодної жінки) більш ніж дві третини – члени Партії регіонів, три міністри – представники Блоку Литвина, двоє – позапартійних. Осторонь від інших стоїть "спеціально запрошений" Сергій Тігіпко, який має власну партію "Сильна Україна".
Більше, ніж третина нового Уряду – "старі" міністри, вже добре знайомі українцям за міністерською роботою під керівництвом Віктора Януковича, Анатолія Кінаха й Валерія Пустовойтенка, дехто раніше працював у ранзі заступника міністра.
Найбільш суперечливою оглядачі називають постать нового міністра освіти і науки Дмитра Табачника, відомого своїми образливими висловлюваннями щодо цілих етнографічних груп українців. Про галичан він говорив, що ті "практично не мають нічого спільного з народом Великої України", отже, не мають права вважати інші українські землі своїми. Важко уявити, як автор цих заяв керуватиме освітньою галуззю в західних областях України. І як тепер зміняться підручники української історії, якщо міністрові "соромно" за визнання Голодомору геноцидом, а пам’ятник його жертвам він вважає "фалічним комплексом, що спотворив Печерські схили". Суперечливість постаті пана Табачника визнає навіть віце-прем’єр-міністр нового Уряду Борис Колесніков, який свого часу публічно назвав Дмитра Володимировича "казнокрадом і музейним злодієм".
Серед інших сумнівних фігур Кабміну – міністр економіки Василь Цушко, який у "допомаранчевий" період керував хіба що радгоспом, а при Ющенку, будучи членом Соцпартії, злетів до голови Одеської облдержадміністрації, а відтак – міністра... внутрішніх справ. Це саме він у травні 2007 року, перед цим перейшовши в антиющенківський табір, віддав "Беркуту" наказ штурмувати приміщення Генеральної прокуратури, за що незабаром сам потрапив під слідство.
Ну, і не можна обійти мовчанням міністра з питань надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича, ім’я якого на Черкащині міцно пов’язують з двадцятигривневими купюрами.
Втім, кожен з нас не без гріха. Тому-то так хочеться бути оптимістом і повірити, що надзвичайно складне завдання з подолання в Україні корупції таки зможуть виконати люди, які ще зовсім недавно були фігурантами гучних скандалів і навіть кримінальних справ. Тим паче, що поруч із ними працюватиме низка справжніх фахівців своєї справи, які, на щастя, також є в Уряді Азарова.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике