Колонка оглядача
День народження нашого земляка Тараса Шевченка став першим офіційним святом після вступу на посаду четвертого Президента України Віктора Януковича. 9 березня українці ще раз побачили, що сподівання Кобзаря на те що "діждемося Вашингтона", навіть через півтора сторіччя після написання цих рядків, так і залишаються лише сподіваннями...
Перші кроки Віктора Федоровича чітко продемонстрували, що плану роботи навіть на перший місяць, не кажучи вже про сто днів, він не має. Перші Укази кадрові та декларативні. Жодної конкретики та пропозицій. І, як це не дивно, першими він зрадив... власних виборців, заявивши, що єдиною державною мовою буде українська. Сказав би він це до виборів – і результати голосування могли бути б зовсім іншими... Вчасно промовчав.
Зрозуміло, щоб об’єднати країну Януковичу наразі треба робити кроки для завоювання симпатій на Заході країни. Запас міцності електоральних вподобань на Сході та Півдні в нього ще достатній.
Але ліпше ніж обговорення мовних та політичних питань будь-яку спільноту об’єднують спільні справи. І тут би запропонувати якийсь "український прорив". Не до ЄЕП або Євросоюзу, а до добробуту. Добробут він дуже об’єднує. Особливо коли досягнутий спільними зусиллями.
Але складається враження, що за п’ять років в очікуванні крісла Янукович та його команда не спромоглися виробити чіткого бачення розвитку країни хоча б у найближчий час. Про розробку дієвих державних програм і пошук міністрів із огляду на те, наскільки успішно вони можуть реформувати очолювану галузь в Україні, мабуть, взагалі говорити не культурно.
Тому й бачимо, що замість конкретних кроків, спрямованих на вирішення наболілих проблем, державні мужі зайняті політичними торгами. Дай, Боже, це просто становлення влади. І буде як в приказці "довго запрягали – швидко їхали".
Приємно, що Віктор Федорович першу робочу поїздку по країні зробив із позиції лідера нації, не в Крим, не в Донецьк, а до Канева. Може, після цього електорат Президента по іншому подивиться на українську культуру?
У вівторок колишнього і теперішнього Президентів об’єднала Черкащина. Янукович на Чернечій горі вручав Шевченківські премії, розмір якої він напередодні урізав на 40 тисяч гривень. А Ющенко із однодумцями цього дня відвідав батьківщину Тараса – Моринці.
Якби Тарас Григорович зміг почути, що Президент назвав його "духовним небом України" і "унікальним планетарним художнім явищем, аналогів якому немає в світовій літературі", йому було б важко стримати скупу чоловічу сльозу...
Майже збулась мрія Кобзаря: українського Президента порівнюють з американським. Через рясні ляпи американці побачили схожість теперішнього нашого Глави Держави з попереднім американським президентом.
І коли Януковича називають українським Бушем-молодшим, мною опановують двоякі відчуття. Начебто і приємно, що за рівнем демократії ми вже живемо "як в Америці", але хотілося б, щоб усе інше було теж на рівні "штатів"...
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Кобзар би плакав..."