У свої 13 років Віталик Слободян з села Бджільної Теплицького району був скромним хлопчиком, помічником мами, бабусі й дідуся. Мав багато друзів. Хороший спортсмен - неодноразово виборював призи на змаганнях з боротьби, любив також футбол. Навчався у восьмому класі Теплицької школи №2, захоплювався комп'ютером.
Мати хлопчика, яка має свій бізнес, жила у Бджільній, за два кілометри від Теплика, а Віталик та його менший на п'ять років брат Максим – почергово то в дідуся і бабусі, то в мами. Одного січневого дня Віталик, який був у Теплику, з хлопцями пішов до сусіда по вулиці. Підлітки часто проводили разом час, хоча рідні Віталика не сприймали цю дружбу.
– А 21 січня прийшла до нас ця сусідка і розповіла, що у неї начебто викрав золото з шухляди наш хлопчик. Але Віталик сказав нам: «Я не брав золота, там же були ще хлопчики», — розповіли мати Світлана Ніколишина, бабуся Галина Іванівна і дідусь Анатолій Васильович. — З цього приводу шукали чомусь лише Віталика. Кажуть, що правоохоронці його затримали у місті і висміювали перед усією школою. Вдруге сина викликали вже до райвідділу зі мною, взяли відбитки пальців, а жодного з друзів Віталика не викликали. Сину слідчий при мені казав, що відбитки у Вінницю надішлють і доведуть, що це він зробив, — продовжує мати хлопчика. — Я потім запропонувала: якщо взяв, давай тихенько повернемо або підкинемо власниці. Але Віталик затявся: «Я не брав». Нащо йому красти, адже у нас вдома все є, я завжди дітям приділяю увагу і купую все, що потрібно. Потім син казав мені, що більше у міліцію не піде, бо боїться. Ще ми дізналися, що він сказав дівчинці одній і дітям, що має проблеми і щось собі заподіє…
У середу, 27 січня, у школі був карантин через сильні морози. Всім, хто бачив хлопчика, кинулось в очі, що він ніби спішив усіх відвідати, поспілкуватись. З дому в Бджільній пішов спочатку до школи, потім до комп'ютерної зали.
– Я не хотіла його відпускати, бо відчувала біду. А син каже: «Я піду на дві години і прийду». Ввечері він повернувся додому, — зі слізьми на очах переповідає мати. — У мене серце боліло дуже. Поїхала в аптеку, а коли повернулась — кличу Віталика, менший син мені відповідає: «Віталик у туалет пішов». Я вийшла надвір, гукаю — немає. Я запитую у Максима, чи давно пішов. Каже — давно. Аж під глобусом бачу записку. Читаю, шокована, взуваюсь і біжу донизу. Бачу — на абрикосі в садку висить… Я бігом до нього, підіймаю за ніжки. Але він вже був мертвий… Зателефонувала знайомому, він приїхав, вдвох стягнули шнурок, занесли хлопчика до хати, але вже було пізно... Повішався він на кабелі, у хаті були мотки. Вже згодом провидиця розповіла, що табуретка була слизька, він послизнувся, не втримався і повис. Потім рукою намагався з петлі вивільнитись, але не вистачило сил.
«Мамо, я нічого не брав, це ви мене на це… (далі незрозуміле слово). Відбитки не можуть бути мої, а якщо мої, то мене підставили. Бувай, мамо, я тебе дуже любив, не плач, тобі буде добре із Максимом. Я не хотів вішатись… Віталя». І розпис. Так нашвидкуруч на аркуші з зошита написав останні слова у цьому світі хлопчик… Що хотів підліток сказати цим: «Мене підставили, і я не брав…» Записку нині вивчають правоохоронці.
Ховав Віталика чи не увесь Теплик під сльози і дітей, і дорослих. Ніби завидного нареченого, у найкращому костюмі, блискучій сорочці та туфлях. Поклали у труну дві обручки, аби знайшов собі пару в кращому житті…
– Ми перевели Максима до іншої теплицької школи. І раніше веселий та гомінкий Максим тепер часто плаче і тужить за братом. Боїмося за нього, адже він добре бачив мертвого Віталика і страшний похорон, — плаче мати.
Ще до повішання сина у Бджільній жінка серед ночі чула чоловічий голос, який гукав її. Вийшла, подивилась, хто там — нікого. Вже потім їй сказали, що через відчинені двері зайшло горе. Тому покинула жінка проклятий будинок і переїхала із Максимом до батьків у Теплик. Але жахи не припинились. Світлана Анатоліївна каже, що у будинку невідомо чого трясеться синове ліжко, а однієї ночі тріснула лампа.
– Чому правоохоронці зробили винним лише Віталика, чому вони не шукають золото? І чи було те золото взагалі? А тепер і меншого весь час викликають, але ми їм вже одну дитину віддали, і тепер маємо горе, — у розпачі кажуть рідні хлопчика. — На його могилі знайшли тарілку з грудкою землі. Кому це треба?
Начальник Теплицького райвідділу міліції Микола Сохацький спростовує звинувачення:
– Перевірка інспекції з особового складу порушень з боку наших працівників не виявила. Хлопця опитували оперативники карного розшуку та відділу в справах дітей перший раз у школі з обов'язковою присутністю вчителів. Не лише Віталика, а й усіх хлопців, які були у хаті. Це була бесіда: де був, що бачив, що знаєш. Ніякого публічного висміювання хлопчика і знущань не було — наші співробітники у цивільному тихо викликали хлопців, про це і у школі не всі знали. (Це підтвердили і директор школи та класний керівник Віталика — авт.). Вдруге ми спілкувались із хлопцем та матір'ю у райвідділі 25 січня, і на хлопця ніхто не тиснув. Потім я особисто говорив із жінкою та сином, спитав, чи знають щось, чи не знають. Хлопець мовчав, лише на запитання, чи не крав, сказав: «Ні!» Ми викликали їх на 26 січня, але вночі був скоєний важкий злочин і усі ми працювали над розкриттям, тому більше не зустрічались. Про яке повішання одразу після допиту можна казати? Ніхто не брав відбитки пальців у Віталика, адже це був не допит.
До речі, золото у заявниці зникло із 11 по 25 січня з комп'ютерного столу — усього сім золотих прикрас вагою 43 грами вартістю приблизно 12 з половиною тисяч гривень. Поки ця крадіжка не розкрита, ми направили на експертизу серцевину замка від вхідних дверей — з'ясувати, чи не зламали його, аби потрапити до хати. Дійсно, ми знайшли відбиток пальця на «косметичці», але його неможливо ідентифікувати. Тому навіщо казати про умисну дактилоскопію Віталика, щоб «повісити» на нього злочин?
Ви знаєте, я спершу нічого дивного у поведінці хлопця не помітив, але потім побачив у очах його страх. Але це був страх не перед міліцією... І тому я сказав матері: будьте з сином уважні, може щось трапитися. Чому ж увечері пішов з життя хлопчик, який зранку був ще веселий і життєрадісний? На мою думку, причину треба шукати не у міліції і школі, а в іншому... — підкреслив полковник міліції Сохацький.
Директор Теплицької ЗСОШ №2, де вчився хлопчик, Василь Мальона розповів, що Віталик був скромним, «однак дуже емоційним, вразливим, непередбачуваним, імпульсивним. Минулого року навіть з дому зник, останнім часом міг на уроці поїсти і з уроку просто так вибігти. Він задатки мав, але ж не вчився, книжки не відкривав…»
Єдине, у чому сходяться думки міліції, батьків та вчителів — можливо, Віталик взяв за приклад комп'ютерні ігри. Адже, кажуть рідні та близькі, він любив дивитися бойовики та бої без правил… І чи не вирішив він, як у грі, загинути, а потім воскреснути у «другому турі»? Але вчителі вважають, що основним приводом стали не ігри і навіть не золото…
– Причина самогубства дитини, на мою думку, справа не одного дня. Певно, справа в обстановці, де дитина виховувалась і росла. Школа не могла йому дати щось погане, а вдома чим він дорослішав, тим більше усвідомлював негативні для себе моменти, — розмірковує Василь Мальона. — І, певно, золото не стало останнім поштовхом, ще була якась домашня ситуація, а він шукав взаєморозуміння, та, на жаль, не отримав…
Важке горе увійшло до родини Ніколишиних. Світлана Анатоліївна раніше поховала хвору на менінгіт десятимісячну доньку, десять років тому загинув її старший брат. І ось тепер смерть забрала сина…
Мати, дідусь і бабуся підлітка запевняють, що не залишать факт смерті дитини і будуть добиватись справедливості у вищих інстанціях. У свою чергу, правоохоронці та вчителі наголошують, що комусь вигідно спекулювати на горі. І Микола Сохацький зазначив, що завжди готовий по-людськи поспілкуватись із матір'ю та вислухати її біль.
4 квітня хлопчику виповнилось би 14… От тільки замість святкового торта, радощів і пісень батьки, рідні і друзі прийдуть на його могилу помолитись за дитячу душу.
Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЧЕРЕЗ УКРАДЕНЕ ЗОЛОТО У СУСІДІВ ПОВІСИВСЯ 13-РІЧНИЙ ВІТАЛИК СЛОБОДЯН
"