Роз’яснення Держкомзему

Всеукраїнській асоціації органів місцевого самоврядування«Асоціація міст України»
На Ваше звернення від 27.11.2009 № 5-293 щодо надання роз'яснень положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.09 № 844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 № 1112 «Про додаткові заходи щодо безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки» надаємо Вам відповідні роз'яснення, які викладені в додатках.Додатки: на 11 арк.
Заступник Голови С.В. Бєльчик
Держкомзем№ 21862/25/12-09 від 04.12.09
Додаток 1
1. На чиє ім'я подається заява громадянами, які бажають безкоштовно оформити державний акт на право власності на земельну ділянку, до місцевої ради чи до територіального органу Держкомзему?
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844 та Регламенту, затвердженому Головою Держкомзему, на їх виконання, громадяни, які бажають .безкоштовно оформити державний акт на право власності на земельну ділянку згідно з прийнятим рішенням про приватизацію, подають відповідну заяву до управління (відділу) Держкомзему в районі (місті). Однак подають не самі безпосередньо, а через органи місцевого самоврядування, які здійснюють організований прийом та передачу таких заяв до відповідного територіального органу Держкомзему за актами приймання-передачі.Підставою для укладання договору на виготовлення технічної документації із складання державного акта на право власності на земельну ділянку та договору на виготовлення та державну реєстрацію такого державного акта буде саме заява громадянина до того органу, який і укладає такі договори.У випадку, якщо заява буде подана органу місцевого самоврядування і звернена саме до нього, у територіального органу Держкомзему не буде підстав для укладання вищезазначених договорів.
2. Чи можуть спадкоємці особи, якій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 15-92 передано у приватну власність земельну ділянку, але державний акт не видано, отримати державний акт на право власності на земельну ділянку на своє ім'я?
Абзацом другим пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.Відповідно до Цивільного кодексу України спадкування відбувається за законом, за заповітом або за спадковим договором.У випадку спадкування за законом спадкоємець (спадкоємці) подає заяву про виготовлення та видачу державного акта на право власності на земельну .ділянку. До заяви додається свідоцтво про право на спадщину (на інше майно). У зазначеному свідоцтві вказується, що майно успадковується спадкоємцем повністю або в певних частинах. Якщо повністю - державний акт видається на таку особу, у випадку успадкування частини майна, із заявою мають звернутися всі спадкоємці та отримати у спільну часткову власність земельну ділянку, передану у власність спадкодавцю за рішенням місцевої ради згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92.У випадку успадкування за заповітом, питання повинно вирішуватися з огляду на те, чи перейшло за заповітом до спадкоємця нерухоме майно, яке розміщене на даній земельній ділянці. У випадку відсутності на земельній ділянці майна - питання вирішується у судовому порядку.Питання спадкування майна за спадковим договором, є більш складним питанням і можливість виготовлення та видачі такому спадкоємцеві державного акта на право власності на земельну ділянку має бути підтверджено судовим рішенням.
3. Чи можна видати державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку громадянину за рішенням ради, прийнятим згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 у випадку, якщо житловий будинок вже не є власністю такого громадянина?
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди не визначено розміру земельної ділянки, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, а також на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.Таким чином, у громадянина, який продав або іншим способом здійснив відчуження житлового будинку, немає права на виготовлення та видачу йому державного акта на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, оскільки останній йому вже не належить. У такому випадку на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданий його покупцеві, орган місцевого самоврядування має прийняти рішення про те, що рішення про передачу у приватну власність громадянину згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 втратило чинність. Право на оформлення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у власність або у користування має новий власник житлового будинку на загальних підставах.
4. Чи може громадянин добровільно звернутися до землевпорядної організації, яка має ліцензію на відповідний вид робіт, про виготовлення за його кошти технічної документації та державного акта на право власності на земельну ділянку?
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844 передбачено можливість безоплатних оформлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку за спрощеною процедурою. При цьому можливість скористатися наданим правом виникає у громадян, які вже мають рішення органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про передачу їм у приватну власність земельних ділянок. Але це не обов'язок громадян, а їх право, яким вони можуть скористатися або ж ні. У випадку, коли громадянин за різних обставин бажає добровільно укласти договір на виготовлення технічної документації та оформлення та видачу державного акта право власності самостійно із організацією, яка має ліцензію на відповідні види робіт, і оплата за таким договором здійснюватиметься безпосередньо самим громадянином, ні територіальний орган Держкомзему, ні структурний підрозділ Центру ДЗК не вправі чинити перешкоди здійсненню цих робіт. Разом з тим, з метою унеможливлення в подальшому звинувачень щодо неправомірності дій або не виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844, доцільно брати відповідну заяву (розписку) від громадянина про добровільність його дій.Забороняється призупиняти реєстрацію та видачу державних актів громадянам, які уклали відповідні договори з Центром ДЗК до набрання чинності згаданої постанови Кабінету Міністрів України.
5. У випадку передачі у власність земельної ділянки громадянину за рішенням ради до 2002 року для ведення особистого підсобного господарства в межах населених пунктів та у розмірі, що не перевищував 0,6 га за яким цільовим призначенням виготовляти громадянину державний акт на право власності? Якщо необхідно у державному акті на право власності на земельну ділянку вказувати в такому випадку цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства» то чи не буде це порушенням статті 116 чинного земельного кодексу України при прийнятті райдержадміністрацією розпорядження про безкоштовну передачу йому земельної ділянки за межами населеного пункту у розмірі до 2-х га?
Статтею 56 Земельного кодексу України в редакції 1992 року було встановлено, що громадянам України в межах населених пунктів можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки площею до 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства.Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.Таким чином, законодавчо визначена можливість отримати одним громадянином безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та для ведення особистого селянського господарства.Разом з тим, при прийнятті рішення про безоплатну передачу громадянину земельної ділянки із цільовим призначенням «для ведення особистого підсобного господарства» таке право власності згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 уже виникло, однак виготовити державний акт та провести його державну реєстрацію за таким цільовим призначенням на сьогодні технічно не можливо. Тому, органом місцевого самоврядування за заявою громадянина приймається рішення про уточнення цільового призначення земельної ділянки, яка вже знаходиться у власності такого громадянина. У державному акті зазначаються два рішення ради - про передачу у власність земельної ділянки згідно із вищезазначеним Декретом Кабінету Міністрів України та про уточнення цільового призначення такої земельної ділянки.При цьому право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га з врахуванням площі вже наданої земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства такий громадянин не втрачає.
6. Який орган має право вносити зміни до рішення ради, прийнятого згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 в частині уточнення площі або цільового призначення, якщо відповідної ради вже не існує (об'єднання декількох рад в одну, включення в територію міста тощо), або ж земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту (садівництво)?
У відповідності до Земельного кодексу України в редакції 1992 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками як в межах, так і за межами населених пунктів мали відповідні ради. Ці повноваження до 12.06.1997 року (дня набрання чинності Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні») могли делегуватися виконкомам цих рад.На сьогодні у відповідності до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження по розпорядженню землями в межах населених пунктів, які не передані у приватну власність та на яких не розміщені державні підприємства, що підлягають приватизації, належать органам місцевого самоврядування (сесіям), а за межами - відповідним органам виконавчої влади (районним, обласним державним адміністраціям, Кабінету Міністрів України).У випадку злиття двох і більше рад в одну або включення території сільських рад в межі міста, рішення про уточнення як площі, так і цільового призначення земельних ділянок приймають діючі органи місцевого самоврядування або ж відповідна міська рада, в межі якої включена сільська, селищна ради.У випадку прийняття радою (її виконавчим органом) у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 рішення про передачу громадянину у приватну власність земельної ділянки для ведення Індивідуального садівництва певної площі, а при виготовленні технічної документації було виявленр розбіжність між фактичною площею земельної ділянки та площею, зазначеною у рішенні, районна державна адміністрація має прийняти розпорядження про уточнення площі такої земельної ділянки (не про внесення змін-). При цьому у державному акті на право власності на земельну ділянку має зазначатися як рішення ради так і рішення районної державної адміністрації.
7. Чи можуть територіальні органи земельних ресурсів брати заяви безпосередньо у громадян на безоплатні оформлення та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки у випадку блокування або затягування передачі таких заяв органами місцевого самоврядування?
Як виняток такі дії можуть мати місце, однак, при виникненні будь-яких непорозумінь із зазначеного питання територіальний орган земельних ресурсів має терміново повідомити про такі факти Держкомзем.
8. Чи може іноземець безкоштовно отримати державний акт, якщо він успадкував будинок у 1997 році (до 2002 року) та при наявності рішення про передачу у приватну власність спадкодавцю (померлій особі) земельної ділянки для обслуговування цього будинку? Чи може іноземець безкоштовно отримати державний акт, якщо він набув у власність жилий будинок за цивільно- правовою угодою?
Ні, не може. Дія постанов Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 № 844 та від 21 жовтня 2009 № 1112 розповсюджується виключно на громадян України.
9. Чи буде продовжено дію постанови № 844 на 2010 рік?
Дію постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році» продовжено на 2010 та послідуючі роки.Тобто, передбачається, що роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на, земельну ділянку громадянам (далі - технічна документація), та заповнення і державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку у 2010 та послідуючих роках здійснюватимуться для громадян безоплатно за рахунок коштів Державного бюджету.Разом з тим, звертаємо увагу на обов'язковість виконання в поточному році об'ємів, визначених Паспортом бюджетної програми на 2009 рік Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за КПКВК 2408060, затвердженого наказом Мінприроди та Мінфіну від 16.09.2009 №479/1091, та наказом Держкомзему від 16.09.2009 № 508 «Про забезпечення виконання робіт з '' безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 році державних актів на право власності на земельні ділянки».
Додаток 2
Орієнтовні дії сільських, селищних, міських рад при виконанні постанов Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 № 844 та від 21 жовтня 2009 № 1112. І. У випадку, якщо земельна ділянка знаходилась у користуванні громадянина до 2002 року і по сьогодні, а рішення про передачу її у приватну власність радою не приймалося.
1. Громадянин звертається до місцевої ради з двома заявами :одна адресується органу місцевого самоврядування про приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні. До заяви додаються копія паспорта заявника, копія ідентифікаційного коду, копія правовстановлюючого документу на нерухоме майно (за наявності), яке знаходиться на цій земельній ділянці, рішення про надання йому у користування земельної ділянки (за наявності);друга (у двох примірниках) адресується територіальному органу Держкомзему про безоплатні оформлення та видачу йому державних актів на право власності на земельні ділянки. До заяви додаються паспорта заявника, копія ідентифікаційного коду.У випадку наявності двох земельних ділянок з різним цільовим призначенням (наприклад для будівництва та обслуговування земельної ділянки та для ведення особистого селянського господарства) заяви подаються щодо кожної земельної ділянки.
2. Рада розглядає подані документи та приймає рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (далі - технічна документація) або надає мотивовану відмову.
3. У випадку позитивного рішення щодо приватизації земельної ділянки, рада формує справу, до якої додає рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність заявнику та передає за актом прийому-передачі документи до територіального органу Держкомзему.
4. Територіальний орган Держкомзему перевіряє документи, реєструє заяву та один примірник заяви повертає раді для передачі її заявнику.
5. Територіальний орган Держкомзему укладає угоду про розробку технічної документації за рахунок коштів державного бюджету із державним підприємством, що належить до сфери управління Державного комітету із земельних ресурсів та Міністерства охорони навколишнього природного середовища, і має ліцензію на виконання землевпорядних робіт.
6. Після розробки така технічна документація за актом приймання-передачі територіальним органом Держкомзему передається до місцевої ради для прийняття остаточного рішення.
7. Рада розглядає подані документи та приймає рішення про передачу у власність земельної ділянки заявнику у відповідності до ст.ст.116, 118, 121, в окремих випадках керуючись статтями 120 або 119 Земельного кодексу України, або про відмову у передачі у власність такої земельної ділянки. При цьому, відмова має ґрунтуватися на нормах закону.
8. Після прийняття рішення рада за актом приймання-передачі передає до територіального органу Держкомзему документи заявника і додає до них рішення про передачу у власність земельної ділянки цьому заявнику.
9. Територіальний орган Держкомзему укладає договір з Центром ДЗК про оформлення та державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку заявнику. Оформлення та державна реєстрація державного акта здійснюється за державні кошти.
10. У визначений органом місцевого самоврядування час (через ЗО днів після передачі документів в територіальний орган земельних ресурсів) громадянин отримує державний акт на право власності на земельну ділянку.
II. У випадку необхідності внесення змін до рішення, прийнятого до 01.01.2002, про передачу у приватну власність земельної ділянки.
1. При прийнятті від громадян заяв про безоплатні оформлення та видачу їм державних актів на право власності на земельні ділянки для:будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель,ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів,ведення садівництвау розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, у випадку прийняття рішення про передачу таким громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок до 01.01.2002 року такі рішення повинні відповідати наступним критеріям:1) Рішення про передачу у власність земельних ділянок громадянам до 12 червня 1997 року могли прийматися як радами так і їх виконавчими органами. З дня набрання чинності Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (12 червня 1997 року) рішення мали прийматися виключно радою. У випадку прийняття рішення виконкомом ради в період з 12 червня 1997 року по 01.01.2002 року, раді необхідно терміново приймати рішення про затвердження такого рішення.2) До 01.01.2002 року приймали рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок з цільовим призначенням «для ведення особистого підсобного господарства». При надходженні заяв із зазначеним рішенням, раді необхідно терміново (за заявою громадянина) уточнити цільове призначення земельної ділянки, переданої у приватну власність громадянину. Зокрема, необхідно прийняти рішення про внесення змін до прийнятого до 01.01.2002 року рішення, тобто слова «для ведення особистого підсобного господарства» замінити словами «для ведення особистого селянського господарства».3) По кожній земельній ділянці має бути чітко зазначена площа земельної ділянки в межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, та ЇЇ цільове призначення. До 01.01.2002 року є випадки, коли ради (виконкоми рад) приймали рішення про передачу у приватну власність громадянину земельну ділянку загальною площею для двох цільових призначень (обслуговування житлового будинку та особистого підсобного господарства). Щодо таких рішень, радам необхідно терміново вносити до них зміни, орієнтовно наступного змісту : «Внести зміни до рішення ... ради (виконкому) замінивши слова «земельну ділянку» на «земельні ділянки» та зазначивши після кожного цільового призначення орієнтовну площу для кожної із земельних ділянок.
2. У випадку, коли на стадії виготовлення технічної документації виявиться розбіжність між площею земельної ділянки, зазначеної в рішення ради (виконкому ради) та фактичною площею земельної ділянки, така технічна документація повертається до ради для прийняття рішення про уточнення площі земельної ділянки. Тобто рада приймає рішення про внесення змін до рішення, яким передано у приватну власність земельну ділянку, замінивши неточну площу (цифри) та точну площу (цифри).
3. У випадку, якщо рішення до 01.01.2002 року було прийнято органом, якого на сьогодні не існує (злиття декількох рад в одну, зміна назви населеного пункту та відповідно ради, зміна меж населених пунктів) або ж на сьогодні земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту (повноваження районної адміністрації) та всі уточнення поправки та ін.. має приймати той орган, який на сьогодні уповноважений приймати відповідні рішення. При цьому рішення приймаються не про внесення змін до рішення вже не існуючого на сьогодні органу, а рішення про уточнення або площі або цільового призначення земельної ділянки, яка була передана у приватну власність громадянина.
III. У випадку набуття у власність громадянином жилого будинку за цивільно-правовою угодою або в порядку спадкування після 01.01.2002 року та зверненням такого громадянина до органу місцевого самоврядування з питання приватизації земельної ділянки для обслуговування цього будинку.
Громадянин, який став власником будинку, будівлі, споруди після 01.01.2001 року і не використав свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки подає заяву до органу місцевого самоврядування про передачу йому у власність земельної ділянки, вказавши в ній орієнтовну площу, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки.До заяви мають бути додані: копія паспорта заявника (громадянина України), його ідентифікаційний код, документ, що підтверджує право власності на жилий будинок (будівлю, споруду) та копія довіреності на уповноважену особу (у випадку коли сам заявник за різних обставин не може подати документи особисто).Сільська, селищна, міська рада (за місцем розташування земельної ділянки) розглядає подані документи та приймає рішення про надання дозволу на розробку технічної документації, або надає мотивовану відмову з посиланням на норми чинного законодавства.На підставі вищезазначеного рішення громадянин (у разі позитивного рішення) звертається до будь-якої землевпорядної організації, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, та замовляє за власні кошти розробку технічної документації.Після розробки така технічна документація подається до місцевої ради, яка її затверджує та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність заявника.З цього моменту громадянин підпадає під дію постанов Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 № 844 та від 21 жовтня 2009 № 1112.А отже, громадянин може подати до органу місцевого самоврядування заяву, адресовану територіальному органу Держкомзему про безкоштовне виготовлення йому державного акта на право власності на земельну ділянку. До заяви додаються копія паспорта заявника (громадянина України), його ідентифікаційний код, копія довіреності на уповноважену особу (у випадку коли сам заявник за різних обставин не може подати документи особисто) та технічна документація.Рада перевіряє документи та за актом прийому-передачі передає заяву громадянина разом з додатками територіальному органу Держкомзему для укладання договору з Центром ДЗК про оформлення та державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку заявнику. Оформлення та державна реєстрація державного акта здійснюється за державні кошти.У визначений органом місцевого самоврядування час (через 30 днів після передачі документів в територіальний орган земельних ресурсів) громадянин отримує державний акт на право власності на земельну ділянку.
IV. Щодо звернення іноземного громадянина про безоплатну приватизацію земельної ділянки.У випадку звернення іноземного громадянина до органу місцевого самоврядування щодо безоплатної приватизації земельної ділянки для обслуговування набутого у власність жилого будинку або його частини самостійно або через громадянина України, якого він уповноважив на такі дії, орган місцевого самоврядування має відмовити та запропонувати йому викупити таку земельну ділянку або ж взяти її в оренду, що узгоджуватиметься із вимогами статей 81," 118 та 121 Земельного кодексу України.У випадку коли іноземний громадянин є співвласником жилого будинку, то він може викупити свою частину земельної ділянки.

Источник: Офіційний сайт Вінницької міської ради | Прочитать на источнике