Українською мовою вийшов скандальний бестселер російського прозаїка Віктора Єрофєєва «Енциклопедія російської душі»

Роман, що побачив світ ще 1999-го, рік тому викликав цілий шквал обурення в Росії. Автора звинувачували в русофобії та розпалюванні міжетнічної ворожнечі. Своєю критичністю щодо російської ментальності, стереотипів сприйняття та завищеної самооцінки росіянами самих себе твір примушує згадати книгу “Росія в 1839 році” Астольфа де Кюстіна, «Філозофічні листи» Петра Чаадаєва, які свого часу також викликали багато негативних емоцій. Препаруючи душу своїх співвітчізників, Єрофєєв оголив у своїй книзі ті суспільні комплекси та фобії, які зазвичай не прийнято виносити до відкритої дискусії.
Роман «Енциклопедія російської душі» викликав у 2009 році шквал обурення в Росії. Книга стала об'єктом нападок ще навесні, коли на автора було подано позов до суду за розпалювання національної ворожнечі. Вимоги притягти автора до відповідальності перед законом та вилучити роман з продажу лунали з боку багатьох громадських організацій та депутатів Державної думи. Восени того ж року з’явився лист, підписаний професорами, викладачами та духовними особами, де йшлося про те, що "твір В. Єрофєєва збуджує міжнаціональну ворожнечу і русофобію, активно сприяє поширенню негативного ставлення до росіян серед інших народів, а також нівелює духовні і матеріальні цінності нашої культури, руйнує велику російську мову, ображає суспільну мораль. Цілком очевидно, що книга має яскраво виражений екстремістський характер і повинна бути вилучена з обігу, а автор повинен відповісти перед законом відповідно до Конституції Російської Федерації". "Енциклопедія російської душі" - роман, його текст не можна трактувати як мою заяву або ж мою позицію, - заявив письменник. Тоді судову справу не було порушено «через відсутність складу злочину» та внаслідок малокомпетентності обвинувачів у питаннях філології. У своєму коментарі Єрофєєв висловив тривогу щодо безпрецедентних розмірів, яких набув націоналізм у Росії. «Доноси та публічні наклепи на опонентів – звичне явище. Полювання на відьом множаться не лише в політиці, а й у культурі» - зазначав він.
Книга Віктора Єрофєєва має підзаголовок «роман з енциклопедією», тож годі шукати тут класично вибудований сюжет та фабулу. Головна та єдина фабула, яка є в книзі і навколо якої точиться розмова протягом усього часу, – саме російська душа. Роман являє своєрідний каталог схем і стереотипів мислення росіян про власні історію і культуру. Через світоглядну строкатість та провокаційну афористичність текст сприймається як тонке пародіювання та іронізування над основними поняттями російської думки на зразок «соборності», «богообраності» тощо. Своєю трагікомічністю та стилістичною чіткістю в описанні кінця Росії книга викликає асоціації з «Апокаліпсисом нашого часу» Васілія Розанова. «У росіянина кожен день — апокаліпсис. Він до цього звик. Він вважає себе глибшим за інших, проте філософія в Росії не прижилась. Куди кликати шалапутних людей? Якщо нетямущість — духовність, тоді ми духовні», - пише Єрофєев.
Василь Шкляр, перекладач «Енциклопедії російської душі» зазначає, що існує велика спокуса сприймання автора як ненависника всього російського, а книги – опорочуванням та знущанням з російського народу. «Насправді, роман можна порівняти з діями хірурга, який, щоби врятувати пацієнта, змушений різати його по живому, а часом навіть ампутувати заражені частини тіла», - сказав він на презентації українського перекладу.
За словами директора видавництва «Ярославів Вал» Михайла Слабошпицького, книжка Єрофєєва добре вписується в започатковану ними серію видань про справжню Росію, позбавлених зайвих прикрас та ілюзій. «Сподіваюся, що в українців теж з’явиться подібна книга, яка перевірить темні закутки української душі», - зазначив він.
Цитата з книги:
Квітуча яблуня
Щоб зрозуміти Росію, треба розслабитись. Це приблизно так само, як коли тебе б’ють ногами. Розслабся, зовсім розслабся, і ти побачиш квітучу яблуню. Я не знаю іншої такої краси. Що сильніше б’ють, то яскравіше яблуневе світло...
Кому прийшла до голови ця безглузда думка, що Росія мусить перестати ламатись? Не постраждаєш — життя не буде. Бийте, рідні мої! Проституток — на шибеницю. Наркоманів — четвертувати. Педерастів — на палю. Патріарха — під лід! З нами, браття, Ісус Христос...
Навколо вороги. Всі — вороги. Хочу громадянську війну! Дайте нам цензуру. Ми — силачі. Україна, струнко!
Тільки пташок Божих не зобижайте…
Сергій Прилуцький, «Вечірній Київ»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике