Міністр юстиції Микола Оніщук: "Важливо, щоб новий Президент прагнув не до посилення своїх повноважень, а до формування єдності політичної волі"

Під час робочого візиту на Черкащину міністр юстиції України Микола Оніщук дав інтерв’ю журналістові "Прес-Центру".
– Миколо Васильовичу, незабаром відбудеться другий тур виборів Президента України. Наскільки нинішній перебіг виборчого процесу, на вашу думку, відповідає вимогам закону?
– Якщо аналізувати хід виборчої кампанії, зокрема перший тур, то можна впевнено підтримати ту оцінку, яку дали експерти міжнародних організацій, в тім числі й ради ОБСЄ, – перший етап виборчого процесу в Україні відповідає стандартам Ради Європи і законодавству України. Це була очікувана оцінка з огляду на те, як розвивалося наше суспільство останні п’ять років. Отже, є підстави вважати, що другий тур, незважаючи на безкомпромісність намірів, які демонструють кандидати і їхні штаби, також пройде з дотриманням виборчого законодавства.
З іншого боку, результати першого туру були досить передбачуваними, і виборчі штаби основних кандидатів не ставили собі за мету використовувати інструменти впливу на виборчий процес. Тепер, коли ми переходимо до фінального голосування, я не виключаю, що мотивації досягнення бажаного результату можуть проявитися більш виразно.
– Ви – досвідчений політик і юрист. Чи є у Вас пояснення тої хворобливої конкуренції наших провідних політиків, яка так часто заважає їм знайти спільну мову у вирішенні нагальних державних питань?
– За останні роки в Україні відбулися суттєві зміни і з погляду політичної культури, і з погляду реалізації та гарантій політичних свобод. Дуже важливо, щоб ці свободи були підкріплені авторитетом закону. Проте, як тільки політична конкуренція загострюється, наприклад, напередодні виборів, відчувається, що в державі послаблюється авторитет закону. Ситуацію можна виправити через реформування системи влади шляхом внесення змін до Конституції. Я – прихильник того проекту, який вніс у парламент Президент України. Цей проект передбачає запровадження в державі бікамералізму, тобто двопалатного парламенту. Уся політика була б зосереджена в нижній палаті, яка формувалася б за пропорційною системою (за партійними списками). Туди потрапляли б представники партій, які формували б Уряд. А верхня палата, (сенат), яку обирали б громади, території (незалежно від політичної приналежності кандидатів), разом з Президентом відповідала б за інституційний розвиток країни, за формування тих складових державної влади, які не є Урядом – Конституційного Суду, Центральної виборчої комісії, Генерального прокурора, керівників національних регуляторів (Нацбанку, Дежкомісії з цінних паперів, Держкомісії з регулювання ринку фінансових послуг), голови Служби безпеки України. Тож поки у нижній палаті вирували б політичні пристрасті (відставки, перевибори тощо), сенат і Президент забезпечили б інституційну стабільність тих органів влади, які ними сформовані.
Інше важливе конституційне питання – обмеження депутатської недоторканності. Йдеться про практичну реалізацію конституційної доктрини рівності усіх перед законом. Очікувані зміни до Конституції щодо цього вкрай необхідні, і коли відповідний законопроект буде поставлено на голосування – це лише питання часу. Думаю, після виборів це має бути реалізовано.
– Одне з головних невирішених на сьогодні державних питань – реформування судової системи. Що, на Вашу думку, треба змінити в судовій системі в першу чергу, щоб повернути довіру людей до судів?
– По-перше, ми маємо змінити умови доступу до судівської професії – щоб суддями ставали не ті, кого голова суду з тих чи інших причин хотів би взяти на роботу (зауважу, що позиція голови суду все ще є визначальною), а за результатом професійної оцінки придатності кандидата бути суддею. Переконаний, що умовою доступу до професії судді має бути саме серйозний кваліфікаційний іспит на підставі анонімного тестування – ще краще, якщо в електронній формі.
По-друге, необхідно, щоб судді відповідали за випадки, коли вони зловживають правом. Для досягнення цієї мети необхідно розмежувати дізнання з дисциплінарного провадження щодо судді і суд над суддею – це мають здійснювати різні органи. Найближчим часом на засіданні Уряду буде розглянуто та внесено до Верховної Ради відповідний законопроект.
– Інше нагальне питання – реформування правоохоронних органів...
– Надзвичайно важливе суспільне завдання – привести нашу кримінальну юстицію (а до неї належать міліція, Служба безпеки, прокуратура, тобто структури, які мають слідчі підрозділи та підрозділи дізнання), до сучасного розуміння ролі і завдань цих органів – забезпечити якісне і ефективне розслідування злочинів при забезпеченні гарантованого конституційного права і свобод громадян. З огляду на це Президент України, Рада національної безпеки і оборони схвалили концепцію реформування кримінальної юстиції в Україні, що має за мету через відповідні проекти законів, які вже розроблено – нового КПК, "Про прокуратуру", "Про органи досудового слідства" втілити в життя принципи процесуальної рівності та змагальності сторін у ході як досудового слідства, так і судового розгляду.
З чинного Кримінально-процесуального кодексу необхідно вилучити положення щодо прав сторони звинувачення визначати свідків захисту, відведенні адвоката, права суду повернення справи на дорозслідування тощо. Новий Кримінально-процесуальний кодекс, який усуває ці недоречності, уже розглянутий урядовим комітетом, пройшов загальнонаціональне обговорення і, я переконаний, незабаром його буде внесено на розгляд Верховної Ради України.
– Чи не розглядається ідея створення окремої правоохоронної структури, уповноваженої слідкувати за дотриманням законів посадовцями вищого рівня?
– Ця ідея також є одною зі складових концепції, про яку я говорив. Йдеться про утворення Національного бюро розслідувань, своєрідного загальнодержавного антикорупційного бюро. Планується передбачити особливі механізми гарантій для тих, хто буде працювати в цьому органі, адже він розглядатиме заяви про скоєння злочинів суддями, прокурорами, керівниками вищого рівня. Адже добре відомо, що якраз вищі ешелони влади досить часто не є зразком державницької поведінки.
– Будь ласка, кілька слів про реформування системи виконання покарань.
– На мою вимогу Уряд нещодавно затвердив концепцію реформування системи покарань. Найголовніше в ній – принцип, що люди, яких суд обмежив у волі, не обмежені у гідності. Концепція передбачає підсилення громадського контролю за місцями позбавлення волі, будівництво чи капітальну реконструкцію цих місць (адже деяким в’язницям уже по 250 років, і вони давно не відповідають сучасним міжнародним вимогам). Ми порушуємо питання про ефективнішу лікарську допомогу тим, хто перебуває у в’язницях, зокрема про створення у місцях позбавлення волі тубдиспансерів. Йдеться також про полегшення доступу до ув’язнених їхніх родичів і близьких, щоб простіше було передавати їм одяг, продукти харчування, медикаменти.
– Зараз на адресу Кабінету Міністрів з боку політичних супротивників звучить чимало критики. А ви, як член Кабміну, як оцінюєте роботу Уряду?
– Мені легко відповідати на це запитання. Коли Уряд Тимошенко починав свою роботу, кожен міністр визначив на засіданні Кабміну 5-6 пріоритетів своєї діяльності, які сприяли б реалізації програми діяльності Уряду. Сьогодні, коли міністри звітують про виконану роботу, видно, що дуже багато чого вдалося зробити. Можу сказати на прикладі Міністерства юстиції. Ми зрівняли приватних нотаріусів з державними – це дало можливість громадянам отримувати весь комплекс нотаріальних послуг без черг, у будь-якого нотаріуса. Створено електронний реєстр актів цивільного стану, щоб громадянин, якщо, приміром, його свідоцтво про народження загубилося, не мусив їхати в райвідділ РАЦСу району, де він народився і де лежить архівна справа, а міг просто звернутися у будь-який районний відділ юстиції і отримати копію втраченого документа за електронним реєстром. Думаю, кожен міністр може навести приклади конкретних справ і реалізованих програм, які принесли користь суспільству.
Незважаючи на те, що Уряд працював у надзвичайно тяжких умовах економічної кризи, його не можна звинуватити у тому, що не докладалося всіх можливих зусиль для того, щоб зменшити вплив кризи на суспільство.
– Наскільки ефективно Урядові вдається проводити законопроекти через Верховну Раду?
– За сьогоднішнім законодавством Уряд формують партії, які пройшли у парламент. Це робиться для того, щоб урядові ініціативи, коли вони потрапляють у парламент, знаходили там підтримку. Звісна річ, нинішня ситуація у Верховній Раді, де приблизно рівні сили в проурядових сил і опозиції, ускладнила законодавче оформлення урядових ініціатив. Наведу приклад зі сфери своєї відповідальності. Половина профільних парламентських комітетів, які займаються правом, по півроку не засідають. Немає кворуму, немає згоди. І ті важливі законопроекти, які розробило кожне міністерство, у парламенті дуже кволо рухаються. Саме тому надзвичайно важливо, щоб після президентських виборів була сформована стала більшість, яка буде здатна реалізовувати ті демократичні надбання і програми, які розробив Уряд.
– А яким чином така більшість може бути сформована?
– Це можливо й без проведення дострокових виборів до Верховної Ради, адже фракції у Верховній Раді вільні у творенні різноманітних коаліцій. Це, на мою думку, відповідало б суспільному інтересові, оскільки в разі оголошення дострокових виборів парламент кілька місяців не зміг би ефективно працювати. Новообраний Президент завжди має високий рівень легітимності, що дозволяє йому ефективно впливати на всіх учасників політичного процесу. Однак я не виключаю й дострокових парламентських виборів.
Справді важливим є те, щоб новий Президент прагнув не до посилення своїх повноважень, а до формування політичної єдності в парламенті й Уряді. Тоді навіть за чинної Конституції Президент буде ефективним – він матиме підтримку у Верховній Раді, матиме, по суті, свій Уряд, тобто Уряд, сформований на виконання політичної програми Президента.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике