Начальник організаційного відділу ФФУ: У сфері шкільного футболу ми є піонерами і показовим прикладом для інших країн

У Києві під егідою Федерації футболу України пройшов семінар «Розвиток шкільного футболу», де фахівці та шкільні викладачі ділилися позитивним досвідом проведення занять з футболу у навчальних закладах та визначали найкращий урок фізкультури з елементами футболу. Про успіхи українського шкільного футболу та його майбутнє «Вечірньому Києву» розповів організатор семінару, начальник організаційного відділу Федерації футболу України Євгеній Столітенко. – Що саме мається на увазі під поняттям «шкільний футбол» – дитячий футбол у звичайних школах, чи у спортивних (ДЮСШ) теж? – На семінарі йшлося саме про футбол у загальноосвітніх навчальних закладах. Школи при дитячих клубах чи професійних футбольних клубах є елітними. Ми акцентуємо свою увагу на тому, що УЄФА називає «масовим» футболом, до якого також входять аматорський, футзал, пляжний, студентський тощо. – Як довго ви займаєтеся питанням шкільного футболу? – Цей напрям ми започаткували вісім років тому. В 2001 році було підписано перший договір з Міністерством освіти і науки, завдяки якому в школах ввели третій урок фізичної культури. Для порівняння, до цього футбол викладали в 5–8 класах вісім годин на рік, і лише для хлопчиків. Після підписання договору він викладається 34 години на рік в усіх класах, для хлопчиків і дівчат. Зараз ми працюємо за договором, що до нього підключилося вже і Міністерство спорту, і який діє до 2012 року. Найбільшим нашим успіхом за ці роки вважаю те, що нам вдалося залучити до регулярних занять футболом велику кількість дітей-школярів. – Що вже зроблено за програмою з розвитку шкільного футболу? – Разом з Міністерством освіти ми здійснюємо курси перепідготовки вчителів, які проводять методисти і фахівці. Адже, наприклад, жінка-гімнастка навряд чи зможе професійно викладати футбол. Ми видали підручник «Футбол у школі», робочі зошити з фізкультури із вправами, нормативами, порадами щодо здорового способу життя, комп’ютерні програми, які розповсюдили по школах. Окрім методичної частини, перше, що ми зробили, – закупили м’ячі і роздали школам. Також почали будувати майданчики зі штучним покриттям. Спочатку нас фінансово підтримало УЄФА, яке надало мільйон швейцарських франків на перші 50 майданчиків. Потім ми побудували ще 350 майданчиків, зараз до цього підключилося Міністерство спорту, яке надає бюджетні кошти. Сьогодні таких майданчиків уже налічується понад 800. Ну і, звісно, ми проводимо змагання для дітей. Наймасовішим в усій країні є «Шкіряний м’яч», також ми підтримали змагання з футболу для сільських дітей – фестиваль «Даруймо радість дітям», які проводить товариство «Колос». – На семінарі було проведено фінал Усеукраїнського конкурсу на найкращий інноваційний урок фізкультури з елементами футболу. Яка мета і практична цінність такого конкурсу? – З точки зору розвитку футболу, головна мета конкурсу – знайти цікавих учителів, їх виділити, щоб про них дізналася країна. Протягом року регіональні тури відбувалися в областях, і до Києва нам надіслали відеозаписи робіт найкращих вчителів, з яких ми й обрали фіналістів. До речі, майже всі фіналісти працюють у селах. У такий спосіб ми хочемо стимулювати як учителів, так і дітей до занять футболом у школі. На представлених уроках були цікаві ігри, футбольні вправи. Особисто мені сподобався вчитель з Київської області, який будував урок як гру, від якої діти отримували задоволення. Цей конкурс ми проводимо спільно з Інститутом інноваційних технологій при МОН України – вони збирають методичні доробки, а найцікавіше друкують у профільних журналах для вчителів. Наш конкурс став традиційний, він проводиться щороку, крім того року, коли відбувається традиційний президентський конкурс. – Які регіони в Україні є найактивнішими у впровадженні шкільного футболу? – На мій погляд, найкраще футбол розвивається у Донецькій, Львівській, Київській областях та у Києві. Наскільки я знаю, у «Шкіряному м’ячі» призові місця постійно посідає Володимир-Волинський. На Буковині є район, у футбольних змаганнях якого бере участь кожний школяр, а нагородження переростає у свято дітей і всього району. В Коцюбинському під Києвом гарно розвивається напрям футболу для дівчат, існує футбольний клуб «Біличанка». Так, Аліну Горобець, яка працює там з дітьми, визнано найкращою футболісткою в футзалі в світі (UMBRO Futsal Awards 2009 – Best Woman Player of the World. Ред.). У Києві крім уроків, ми придумали впроваджувати в загальноосвітніх школах секції чи гуртки, в яких викладає вчитель фізкультури. Туди приймають не лише талановитих дітей, а й усіх бажаючих. Столична влада знайшла можливість виділити ставки для таких учителів для кожної школи. В місті існує шкільна футбольна ліга, яку організовує Київська федерація футболу. Можу відзначити також столичну школу №78, де ми проводимо показові уроки (тут викладає Заслужений учитель України Сергій Шейко), ДЮСШ №15 – спортивну школу, яка має велике поле зі штучним покриттям і яку активно відвідують діти з навколишніх шкіл. – На семінарі було презентовано проект Open Fun Football Schools. Розкажіть, що він пропонує та як буде реалізований в Україні. – Цей проект фінансується урядами скандинавських країн – Данії, Швеції, Фінляндії та курується УЄФА. Його концепція – розважальний футбол, відкритий для всіх. Фактично – це проведення влітку таборів для дітей від 7 до 12 років. За допомогою проекту прагнуть долучати до футболу дітей із тих місць, де в них мало можливостей ним займатися, і таким чином об’єднувати їх. Open Fun Football Schools проводили в економічно та політично складних регіонах – у післявоєнних Югославії та Закавказзі, в Молдові. Україна приєдналася до проекту цього року. Влітку плануємо відкрити 10–12 таборів по 200 дітей, 12 тренерів, 12 помічників та 2 лідери у кожному. Всі діти отримають м’ячі, екіпіровку. – Які ще нововведення в школах плануються найближчим часом? – Ще один великий проект на цей рік – «Все для уроку футболу», який хочемо реалізувати в регіонах, насамперед – у сільській місцевості. Там практично немає спортивного інвентарю. Проектом передбачено забезпечення дітей мінімальним набором для уроків футболу – це рюкзак, м’яч, набір фішок, які можна використовувати як ворота чи для розмітки поля, манішки замість форми, якими можна позначити команди. – З якими проблемами ви стикаєтеся в школах при впровадженні футболу? – Спочатку – з чиновницьким нерозумінням. Вони сприймали наші впровадження так, ніби ми хочемо зробити окремий урок футболу, як, скажімо, урок математики, не розуміли, чому мають давати більше годин. Ми впевнені, що це – найулюбленіший вид спорту, і діти із задоволенням до нього залучаються. Головна проблема, актуальна і сьогодні, – це матеріальна база шкіл. Існує статистика Міністерства освіти і науки: 7% шкіл узагалі не мають спортивних залів, у 40% шкіл спортзали не відповідають сучасним вимогам, понад 60% не мають стадіонів чи полів великих розмірів для гри. Ми співпрацюємо з МОН і у сфері методичної підготовки вчителів. На жаль, заробітна плата вчителя фізкультура не вражає, тож чоловіки, які повинні годувати родину, мусять приділяти менше уваги урокам або переходити на іншу роботу, на їхнє місце приходять менш кваліфіковані кадри. – А як розвивається шкільний футбол в інших країнах? У кого ми переймаємо досвід? – Минулого року Україна ввійшла до переліку країн, що мають шість зірок за критеріями УЄФА з масового футболу. Це – Норвегія, Англія, Шотландія, Фінляндія, Німеччина, Нідерланди. Ми переймали досвід у Норвегії, де вперше почали будувати майданчики зі штучним покриттям. Цікава система роботи в Англії – усі кошти, що їх футбол отримує від телетрансляції, розподіляють порівну на професіональний і масовий футбол. Проте в них більш розвинена клубна система, існують дитячі клуби аматорського футболу, який спонсорують самі батьки. У нас цей процес іде через школи, оскільки в наших батьків бракує можливостей для оплати навчання у спеціалізованих дитячих клубах. У сфері розвитку шкільного футболу ми є піонерами. Я особисто їздив до Вірменії та Албанії, де також хочуть запровадити у себе шкільний футбол.
«Вечірній Київ»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике